У висновках узагальнені основні ідеї дослідження. Підтверджуються переконання, що саме звук, його естетичні критерії завжди були головними рушіями розвитку інструмента, визначали його місце і роль в історії музичної культури. При дослідженні звукотворчого компонента трубного виконавства відзначено стійку тенденцію до ускладнення композиторського письма та розширення кола творчих завдань у сучасній виконавській творчості. Це стало поштовхом для дослідження функціонування базинґу в музично-виконавській сфері, теоретичного обґрунтування і узагальнення цього звукового феномену. Обраний ракурс дослідження зумовив специфіку наукового підходу, спрямованого на вироблення методики освоєння двох видів базинґу – губного (Lips buzzing) та мундштучного (Mouthpiece buzzing). У результаті запропоновано власну науково-методичну концепцію вдосконалення звукотворчих компонентів виконавського апарату трубача на основі базинґу. У процесі дослідження з’ясовано низку важливих питань, пов’язаних з фізичними (музично-акустичними), анатомо-фізіологічними та психічними засадами, що зумовлюють звукоутворення на мідних духових інструментах і, зокрема, на трубі. Досліджуючи музично-акустичні засади звукоутворення на трубі, було встановлено суттєві розбіжності у трактуванні основних функцій окремих компонентів виконавського апарату трубача, зокрема, амбушура, язика та дихання. У результаті вивчення цього питання запропоновано детальнішу диференціацію єдиної акустичної системи, гранично раціональні дії язика під час звуковидобування та звукоутворення, виявлено пряму залежність якості звуку інструмента від факту присутності базинґового звуку на мундштуці. Важливим результатом дослідження є виявлення суттєвих ергономічних переваг базинґу при застосуванні у виконавському процесі. Оволодіння ним дозволяє трубачу: 1) значно зменшити натиск мундштука на губи; 2) покращити витримку та еластику амбушура; 3) збільшити термін ігрового навантаження; 4) покращити тембр звуку інструмента; 5) розширити робочий діапазон; 6) збагатити репертуар; 7) оволодіти технічними прийомами, що ґрунтуються на „легкому амбушурі”; 8) вдосконалити виконавське дихання; 9) закріпити психічне переконання факту спроможності виконання високих звуків; 10) на основі технічної майстерності осягнути вищий щабель виконавської майстерності. Впровадження базинґу в композиторську та виконавську творчість відкриває нові грані звукової палітри труби, розширює коло її технічно-виконавських і творчих можливостей, збагачує композиторську уяву та арсенал композиторської нотографіки, позитивно впливає на розширення творчих перспектив та уможливлює їх реалізацію, послужило стимулом для створення спеціальної методики формування та вдосконалення амбушура на основі базинґу. Дослідженням підтверджено, що одним з найскладніших аспектів технології трубного виконавства є тривала позиційна гра у високому регістрі. Як правило, перешкодами, що обмежують технічні і творчі можливості виконавця, є непідготовлений амбушур та нераціональне дихання, а отже, формування виконавського апарату духовика повинно здійснюватися за дотримання методичної послідовності, пріоритетними в якій є питання, пов’язані з технологією легкого звуковидобування. У результаті лабораторно-експериментальних досліджень було встановлено, що сила натиску мундштука на губи залежить від: 1) висоти та нюансу гучності звуків, що видобуваються на трубі; 2) природних даних виконавця та набутих навичок гри; 3) досконалості володіння, насамперед, губним видом базинґу. Теоретичні узагальнення та практичні здобутки виконаного дисертаційного дослідження дозволили зробити наступний висновок: сьогодні базинґ – де-факто існуючий у виконавській та композиторській практиці засіб музично-художньої виразності, важливий звукотворчий компонент трубного виконавства, а отже володіння технологією його виконання – безумовна необхідність для професіонала-трубача. Основні науково-теоретичні положення дисертації можуть бути використані у лекціях з історії духового виконавства, композиції, історії оркестрових стилів, інструментовки, методики викладання гри на духових інструментах, а також в заняттях з фаху виконавців на мідних духових інструментах усіх ланок музичної освіти і сольно-оркестровій практиці а запропоновані у додатках дисертації вправи стануть корисним матеріалом для виконавців, що вдосконалюють амбушур на основі базинґу. Таким чином даним дослідженням: 1) підтверджено вплив естетичних критеріїв звуку на еволюцію інструмента та визначення його функцій і місця в музично-виконавській творчості; 2) вперше розроблено теоретичне підґрунтя оволодіння специфічними прийомами звукоутворення та характерними засобами музично-художньої виразності, – базинґу на губах (Lips buzzing) та базинґу на мундштуці (Mouthpiece buzzing) у трубному виконавстві; 3) з’ясовано роль базинґу як суттєвого важеля вдосконалення амбушура трубача та характерного засобу музично-художньої виразності; 4) досліджено позитивний вплив базинґу на зменшення сили натиску мундштука на губи та збільшення робочого ресурсу амбушура; 5) запропоновано графічну фіксацію базинґу на губах, на мундштуці, умовних символів гри на інструменті з тренувальним пристроєм та без нього, із змінами положення правої руки на мундштуці та на педалях клапанів під час гри на трубі. В результаті розширено реєстр тих специфічних прийомів, які ще не мали уніфікації, в сенсі їх графічної фіксації; 6) створено цілісну методику вдосконалення звукотворчих компонентів виконавського апарату трубача на основі базинґу; 7) заповнено інформаційну та науково-теоретичну прогалину у вивченні звукотворчого компоненту трубного виконавства. На подальшу розробку заслуговують: 1) концепція оволодіння специфічними звуковими засобами музично-художньої виразності при грі на духових інструментах; 2) питання формування та вдосконалення амбушура у музикантів, що грають на інших мідних духових інструментах. Перспективними в цьому напрямку можуть стати дослідження: 1) біоакустики виконавського процесу на мідних духових інструментах; 2) ергономічних факторів амбушура музикантів, що грають на мідних духових інструментах; 3) технології нетрадиційних виконавських прийомів і їх застосування у виконавській практиці. Вважаємо, що запропонована в дисертації концепція суттєво розширює теоретичний і методичний аспект дослідження творчих процесів виконавства на мідних духових інструментах а результати дадуть поштовх для створення нових напрямів лабораторно-експериментальних та музикознавчих досліджень виконавського мистецтва на трубі, поповнять духову виконавську галузь новою інформацією, розширять і поглиблять наші пізнання та стануть певним внеском у розвиток теорії і практики музичного виконавства в цілому. Дослідження завершує список використаних вітчизняних та іноземних джерел і дискографії. У додатку А Партитури, клавіри, таблиці подаються розширені фрагменти партитур і клавірів та дві таблиці – зразки анкет фіксації показників експериментального дослідження натиску мундштука на губи при грі на трубі. Додаток Б – Вправи для практичного засвоєння базинґу. Метою поданих вправ, є допомогти музиканту-трубачу в набутті практичних навичок підготовки амбушура до гри на засадах базинґу. Для цього пропонуються спеціальні вправи для засвоєння навичок видобування базинґових звуків губами, передавання губних базинґових звуків мундштукові, гри на мундштуці, передавання мундштучних звуків інструменту та вправи для гри на інструменті. Завершують розділ етюди, побудовані на тематичному матеріалі відомих музичних творів. Додаток В – це список учасників експериментального дослідження, анкети та таблиці результатів експериментального дослідження натиску мундштука на губи. | 