У Висновках на підставі здійсненого аналізу з урахуванням сучасних уявлень про римське право та окремі його інститути було здійснено комплексне дослідження інституту безпідставного збагачення у римському праві, та його рецепції у сучасному цивільному праві України. Зазначається, що формування зобов'язань, що виникають внаслідок безпідставного збагачення, відбувалося у контексті загального процесу формування зобов'язань як частини римського приватного права. Не підпадаючи під жодну з основних підстав виникнення зобов'язань, відомих стародавньому римському цивільному праву - контракти та делікти - зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, сформувалися пізніше за останні за допомогою преторського права, яке відгукнулося на життєві потреби тодішнього суспільства. Не маючи спочатку свого постійного місця у системі цивільних зобов'язань, у період сформованого (класичного) римського приватного права розглядається як «нібито договірна» підстава виникнення зобов'язань. Порівняльний аналіз концепції зобов'язань з безпідставного збагачення і відповідних положень цивільного законодавства низки країн, чиє законодавство так чи інакше вплинуло на цивільне законодавство України, та положень римського приватного права, дозволив зробити висновок про наявність істотного впливу останнього на вирішення відповідних питань у сучасних правових системах. Зокрема, це виражається у тому, що зобов'язання, які виникають внаслідок безпідставного збагачення, відповідно до концепції цивільного права зазначених країн розглядаються як типовий випадок квазі-контракту, що може існувати навіть без прямої вказівки закону, під впливом ідей справедливості, які проникли у позитивне право. Із римського права був запозичений також важливий принцип, згідно якому ніхто не має права збагачуватися без юридичної підстави за рахунок іншої особи. Так само при проведенні законопроектних робіт у Російській імперії правило про повернення незаконного збагачення було запозичене з римського приватного права. Разом із тим, у характері рецепції зазначених положень римського приватного права існували певні відмінності. Якщо французька правова система притримувалася каузального принципу побудови таких зобов'язань, то німецьке, а вслід за нею і російське цивільне право більше тяжіли до абстрактних конструкцій, що ґрунтувалися на використанні загального принципу римського приватного права стосовно несправедливості збагачення за рахунок іншої особи у випадку відсутності договору, законної правової підстави тощо.
З часом ці положення у дещо модернізованому вигляді були сприйняті й Цивільним кодексом України, особливо у частині, яка стосується засад зобов'язань, які виникають з безпідставного збагачення, визначення окремих випадків виникнення таких зобов'язань тощо.
Проте у цивільному праві України рецепція положень римського приватного права стосовно зобов'язань, які виникають з безпідставного збагачення за рахунок іншої особи, має дещо непослідовний і незавершений характер, що можна пояснити відсутністю цілісної концепції рецепції принципів та положень римського зобов'язального права у цивільне законодавство України. Це знаходить відображення як у іноді необґрунтованих трансформаціях концепції таких зобов'язань, непослідовності при визначенні місця зазначеного інституту у системі зобов'язань, так і у формулюванні та змісті окремих норм, термінології тощо. Зазначені вади пропонується усунути шляхом внесення низки змін та доповнень до ЦК України, зміст яких відображений у дисертації. |
