Результати дослідження дали можливість зробити ряд висновків та сформувати низку пропозицій для теорії і практики кримінального процесу
і криміналістики, а також для законодавця: Спираючись на положення норм чинного законодавства і враховуючи сучасні дослідження вчених, сформульовано авторське визначення поняття зняття інформації з каналів зв’язку. Це самостійна слідча дія, яка полягає
у здійсненні у встановленому законом порядку конспіративної фіксації розмов та іншої інформації, що передається каналами зв’язку, шляхом звукозапису та іншими способами з метою одержання даних про вчинений злочин, та інших відомостей, які мають доказове значення. Чинне законодавство використовує один термін „зняття інформації
з каналів зв’язку” для позначення оперативно-розшукового заходу і слідчої дії, що призводить до їх змішування. Пропонується провести чітке їх розмежування, для чого слідчу дію визначити як „зняття інформації з каналів зв’язку”, а ОРЗ – як „прослуховування телефонних і інших переговорів”. Доведена недоцільність поєднання у ст. 187 КПК України двох самостійних слідчих дій „накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку”. Для зручності їх реалізації на практиці та для однозначного тлумачення науковцями вважаємо за доцільне закріпити їх у самостійних нормах: а) накладення арешту на кореспонденцію; б) зняття інформації з каналів зв’язку.
Норма, що міститься в ч.3 ст.187 КПК щодо можливості проведення даної слідчої дії до порушення кримінальної справи з метою запобігти злочину
є суперечливою, а тому пропонуємо виключити її зі змісту ст.187 КПК України. Фактичною підставою зняття інформації з каналів зв’язку слід вважати таку сукупність інформації, фактичних даних, яка дозволяє слідчому дійти висновку про вірогідність того, що в розмовах конкретної особи, що має відношення до злочинної діяльності, буде зафіксована інформація про вчинений, або такий, що готується, злочин. Юридичною підставою
є вмотивована постанова голови апеляційного суду чи його заступника. Порядок отримання дозволу на зняття інформації з каналів зв’язку потребує удосконалення, для чого слід:
1) закріпити положення, що визначають процедуру судового розгляду подання слідчого головою апеляційного суду в КПК України; 2) доповнити ст. 114 КПК України повноваженням слідчого оскаржити рішення прокурора до вищого прокурора щодо провадження слідчих дій при розслідуванні злочинів (тобто у випадку, коли прокурор не погоджується зі слідчим щодо необхідності проведення зняття інформації з каналів зв’язку); 3) спростити процедуру отримання дозволу на проведення слідчої дії за письмовою заявою особи, з якою підозрюваний чи обвинувачений обмінюються інформацією, скеровуючи подання слідчого, погоджене
з прокурором, до голови суду за місцем провадження слідства, або ж визнати юридичною підставою проведення слідчої дії постанову слідчого, основану на письмовій заяві особи, з каналів зв’язку якої буде зніматися інформація,
з санкції прокурора. Коло кримінальних справ, по яким може здійснюватися зняття інформації
з каналів зв’язку як слідча дія потребує законодавчого обмеження. Ними можуть бути справи про тяжкі та особливо тяжкі злочини. Статистичні дані про застосування ст.187, 187-1 КПК України (насамперед про кількість постанов, що видаються) доцільно зробити відкритими. Це сприяло б демократизації суспільства, охороні прав і законних інтересів громадян. Зняття інформації з каналів зв’язку слід проводити в автоматичному режимі безперервно шляхом функціонування спеціального пристрою. Прослуховування звукозапису, визначення та відбір інформації, що має значення для справи, повинно проводитися тільки слідчим. Відсутність передоручення обов’язків слідчого оперативним підрозділам, звуження кола осіб, що беруть участь в проведенні слідчої дії, сприятиме захисту конституційних прав і свобод громадян. Документування зняття інформації з каналів зв’язку здійснюється в два етапи: спочатку технічним виконавцем, і надалі слідчим в ході дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку. Матеріали технічної фіксації даної слідчої дії є самостійним джерелом доказів, а не додатком до відповідного протоколу, та мають двоїсту природу. Оскільки у них викладені обставини, які мають значення для справи, їх слід віднести до такого джерела, як документ.
У випадку, коли за матеріалами, наприклад, звукозапису проводилося експертне дослідження, то носій інформації долучається до справи як речовий доказ. Запропоновано перелік процесуальних документів, що, необхідно складати при проведенні даної слідчої дії. Ними є: 1) подання слідчого до голови апеляційного суду про зняття інформації з каналів зв’язку; 2) постанова про зняття інформації з каналів зв’язку чи про відмову у цьому; 3) акт виконання постанови голови апеляційного суду про зняття інформації з каналів зв’язку (складається слідчим на початку робочого етапу); 4) постанова про припинення зняття інформації з каналів зв’язку (виноситься слідчим у випадку, коли у здійсненні відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому ст.225 КПК України); 5) протокол дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку; 6) постанова про визнання носія знятої інформації речовим доказом і приєднання його до справи (у разі необхідності). Зважаючи на негативні наслідки, яких особа може зазнати під час незаконного порушення її прав та свобод у кримінальному судочинстві, обґрунтовується думка, що міжнародно-правові критерії законних обмежень прав і свобод людини необхідно брати до уваги під час внесення подальших змін до чинного та підготовки і прийняття нового кримінально-процесуального законодавства України.
|
