Проведене нами теоретико-експериментальне дослідження дозволяє сформулювати основні висновки дисертаційного дослідження. 1. Проведене дослідження показало, що зайнятість трудових ресурсів держави формується під впливом комплексу факторів – демографічних, економічних, техніко-технологічних, соціальних, організаційних, психологічних, політичних тощо. Ці ж фактори впливають і на діяльність системи професійно-технічної освіти, що вказує на її взаємозалежність з інституціями, що займаються зайнятістю населення. Професійно-технічна освіта є одним із важливих чинників забезпечення раціонального використання трудових ресурсів. Професійно-технічна освіта – це система не тільки переважного забезпечення робітничими кадрами підприємств і організацій, а й стійка державна освітня структура з обов’язковим державним замовленням, ліцензованим обсягом та ін., що забезпечує на державному рівні базову професійну, освітню, культурну підготовку великої частини населення держави. 2. Сучасний стан розвитку професійно-технічної освіти вказує на підвищення темпів її розвитку, тобто держава орієнтується на активні заходи щодо зайнятості населення. Така орієнтація буде призводити до подальшого зростання ролі профтехосвіти у вирішенні цього питання. В таких умовах виникає необхідність розроблення загальнодержавних стандартів професійно-технічної освіти. Нагальність розробки державних стандартів професійно-технічної освіти зумовлена сукупністю взаємопов’язаних факторів, зокрема досить динамічними змінами вимог до якості професійної підготовки фахівців, змісту та організаційно-педагогічних форм навчання, впровадження інноваційних підходів у сучасній навчально-виробничій діяльності. Стандарт повинен стати основним інструментом управління якістю освітянської галузі на державному рівні. 3. Актуальність проблеми підвищення рівня професійної підготовки учнів профтехучилищ визначає необхідність удосконалювання навчально-програмної документації і методик навчання з кожного навчального предмету. Невідповідність між існуючими емпіричними підходами до визначення змісту освіти майбутніх робітників лісового господарства і необхідністю науково обґрунтованої побудови навчальних планів і програм створило протиріччя, для вирішення котрого потрібна розробка наукових основ комплексного підходу до побудови навчально-програмної документації і методики підготовки майбутніх робітників, обґрунтування оптимальних шляхів підвищення ефективності підготовки фахівців. 4. Результати проведеного дослідження дають підстави розглядати зміст навчання як систему знань, умінь, навичок, рис творчої діяльності, світоглядних і поведінкових якостей особистості, що зумовлені вимогами суспільства до робітників відповідної кваліфікації та профілю. Обґрунтування змісту професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників повинно здійснюватися поетапно. На першому етапі (прогностичному) визначається інформація про характер, умови майбутньої трудової діяльності кваліфікованих робітників і про зміст професійної підготовки, яка потрібна для успішного виконання цієї діяльності. На другому етапі на основі прогностичної моделі кваліфікованого робітника має розроблятися кваліфікаційна характеристика випускника професійно-технічного навчального закладу. Вона являє собою сукупність вимог, якими визначаються його професійні знання, вміння та навички. 5. Відсутність чітко розробленої методики викладання змісту навчання у професійно-технічному навчальному закладі, навчальної та методичної літератури негативно впливає на ефективність навчального процесу. Однією з головних умов вдосконалення підготовки майбутніх «Лісників» доцільно обрати оптимальну реалізацію міжпредметних зв’язків. В основу реалізації міжпредметних зв’язків мають бути покладено навчальні творчі завдання міжпредметного характеру. На ефективність професійного навчання в значній мірі впливає вибраний метод навчання. Не може існувати одного універсального методу навчання, оскільки кожен з них має свої переваги та недоліки. Їх вибір залежить від ряду чинників: мети і завдань навчання; тривалості навчання; фінансових можливостей; наявності належної матеріальної бази; складу учасників навчання (їх кваліфікація, мотивація, рівень підготовки); кваліфікації і компетенція викладачів та ін. Аналіз літературних джерел та існуючого практичного досвіду дозволив визначити методи формування професійних знань і навичок. Їх умовно можна розділити на три групи: методи навчання, вживані на робочому місці; методи навчання, вживані поза робочим місцем; методи, які в рівній мірі підходять для кожного з двох перших варіантів. |