Ґрунтозахисні технології вирощування із застосуванням мінімального обробітку покращують фосфатний режим лучно-чорноземного вилугуваного ґрунту за рахунок збільшення кількості доступних для рослин сполук фосфору, що пов’язано, насамперед, з підвищенням біологічної активності та підкисленням ґрунтового розчину.
Вміст загального фосфору в лучно-чорноземному вилугуваному ґрунті істотно зріс за рахунок внесення добрив, зокрема, при внесенні мінеральних добрив запаси загального фосфору зросли на 23%, а при внесенні мінеральних добрив, гною та соломи – на 38%.
Використання мінімального обробітку ґрунту зумовило підвищення вмісту рухомих фосфатів в 0-15 см шарі на 3,8-15,1% порівняно з оранкою, тоді як у шарі 15-30 см їх більше було на 1,5-3,8% при використанні оранки. Ступінь диференціації по шарах ґрунту становив 3,1-9,9% на мінімальному обробітку та 3,5-11,0% на оранці.
Сезонна динаміка вмісту рухомих фосфатів пов’язана з біологічними особливостями вирощуваних культур, різною зволоженістю ґрунту в роки досліджень і характеризувалась накопиченням рухомих фосфатів у весняний період із зниженням в 2001 р. до початку осені, а в 2000 та 2002 рр. до середини літа і підвищенням до зими. Мінімальний обробіток зумовив підвищення досліджуваного показника.
Лучно-чорноземний ґрунт відрізняється низьким ступенем рухомості фосфатів (концентрація фосфат-іонів у ґрунтовому розчині не перевищила 0,052 мг/л Р2О5). Співвідношення між вмістом оцтоворозчинних фосфатів і ступенем рухомості змінюється у міру нагромадження в ґрунті фосфатів і складає 0,4-0,6. Система удобрення із використанням мінеральних добрив, гною та соломи при мінімальному обробітку ґрунту сприяла швидшому відновленню і збереженню рівноваги при більш високому рівні концентрації фосфатів у ґрунтовому розчині.
Використання мінімального обробітку сприяло зростанню співвідношення і, таким чином, переходу ближніх резервів фосфору в більш доступні для рослин форми. Даний показник на 4-17% був вищим при мінімальному обробітку ґрунту порівняно з оранкою. Фракція фосфатних сполук, пов’язаних із залізом, представлена в більшій кількості порівняно із фосфатними сполуками, що зв’язані з алюмінієм. Мінімальний обробіток ґрунту на удобрених варіантах сприяв збільшенню кількості фосфатів кальцію, найбільш доступної для рослин групи на 26-38%.
Застосування мінімального обробітку сприяло активізації біохімічних процесів і швидкому переведенню фосфору у доступні для рослин сполуки. Зокрема, за мінімального обробітку ґрунту відбулось підвищення активності кислої фосфатази на 9,0-15,8%. Внесення мінеральних добрив знизило активність лужної фосфатази і збільшило активність кислої та нейтральної фосфатаз. Активність лужної фосфатази найвищою була на варіанті N90P60K60 + гній 12 т/га сівозміни (5,1 мг ФФNa/10 г ґрунту на оранці).
Ґрунтозахисні технології вирощування із використанням мінімального обробітку сприяли збільшенню вмісту органічних фосфатів (до 14% в 0-15 см шарі ґрунту порівняно з оранкою). Використання мінімального обробітку ґрунту з органо-мінеральною системою удобрення зменшило співвідношення органічного вуглецю до органічного фосфору. Дане явище є позитивним, оскільки воно пов’язано із збільшенням кількості органофосфатів у гумусі.
Використання мінімального обробітку в поєднанні з органо-мінеральною системою удобрення оптимізує умови живлення рослин. Так, при його застосуванні розширилось співвідношення вмісту нітратного азоту до рухомих фосфатів на 3,6-13,3% порівняно з оранкою в 0-15 см шарі ґрунту, створюючи сприятливі умови для забезпечення рослин фосфором.
Застосування мінімального обробітку ґрунту сприяло помірному підкисленню лучно-чорноземного ґрунту, підвищуючи надходження в ґрунтовий розчин фосфору з важкодоступних у доступні для рослин форми. Підкислення ґрунту на 0,5 абсолютних показника рН KCl при внесенні мінеральних добрив і соломи збільшило вміст рухомих фосфатів на 10% при ґрунтозахисній технології, порівняно з оранкою.
Доведено тісний кореляційний зв’язок між показниками фосфатного режиму та фосфатазною активністю (r = 0,967), вмістом рухомих фосфатів та урожайністю (r = 0,976), вмістом гумусу та органічного фосфору (r = 0,851).
Максимальна врожайність сільськогосподарських культур досягається при внесенні мінеральних добрив, гною та соломи: зерна озимої пшениці 58,4 на оранці та 64,8 ц/га при використанні мінімального обробітку; кукурудзи на силос – відповідно 506 та 516 ц/га. Застосування мінімального обробітку ґрунту є економічно доцільним заходом, який забезпечив підвищення рівня рентабельності пшениці озимої на 38,6-45,1%.