1. В процесі сільськогосподарського використання в дерново-підзолистих глеюватих ґрунтах відбуваються зміни. Довгострокове використання технологій вирощування сільськогосподарських культур змінює основні фізико-хімічні показники ґрунту порівняно з перелогом (18 років). Так при оранці кислотність грунту зменшується на 0,6, а за плоскорізного обробітку збільшується на 0,1 одиницю порівняно з перелогом. При застосуванні оранки і плоскорізного обробітку зменшується гідролітична кислотність на 0,07-0,48, сума увібраних основ на 0,40-0,69 мг-екв на 100 г грунту, а також ступінь насичення основами на 3,3 - 3,4 % порівняно з перелогом. 2. Довгострокове використання систем обробітку в поєднанні з органічними і мінеральними добривами сприяють підвищенню вмісту і запасів гумусу порівняно з варіантами, де добрив не вносили. Плоскорізний обробіток сприяє накопиченню гумусу на 0,07-0,21 % і збільшує його запаси порівняно з комбінованим і оранкою на 4.2 - 9,8 т/га. 3. Застосування різних систем обробітку та внесення одинарної і полуторної норм добрив порівняно з контролем розширяють співвідношення між гуміновими і фульвокислотами, сприяють зменшенню суми ФК і збільшенню суми ГК. Фульватно-гуматний тип гумусу створюється за плоскорізного обробітку на фоні одинарної і полуторної норм добрив ( Сгк:Сфк = 1,03 і 1,11). 4. Довгострокове застосування систем обробітку на фоні добрив сприяє підвищенню запасів активного гумусу і зменшує запаси пасивного порівняно з контролем. Найбільші його запаси утворюються за плоскорізного обробітку при внесенні полуторної норми добрив – 44,6 т/га. 5. Ґрунтозахисні технології збільшують вміст водорозчинного гумусу на 0,016 – 0,024 % абсолютних, сприяють накопиченню запасів енергії в гумусі на 0,9 – 5,5102 млн ккал/га. 6. Плоскорізний обробіток сприяє утворенню позитивного балансу гумусу порівняно з оранкою і комбінованим обробітком за рахунок зменшення інтенсивності мінералізації і ерозійних втрат гумусу порівняно з іншими обробітками. При розрахунку балансу гумусу найдоцільніша виявилась методика Г.Я.Чесняка. Наші розрахунки показують, що для виходу на бездефіцитний баланс гумусу треба вносити 18-20 т гною на гектар сівозмінної площі. Методика Г.Я.Чесняка дає можливість імовірно оцінити гумусовий стан дерново-підзолистих грунтів, що підтверджується нашими розрахунками в стаціонарному досліді. З урахуванням відповідних коефіцієнтів (гуміфікації і мінералізації) її можна застосовувати в агрономічній практиці на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся. 7. Активність окисно-відновних ферментів за роки досліджень залежала від гідротермічних умов, системи обробітку ґрунту і удобрення. Встановлено, що плоскорізний і комбінований обробіток при внесенні одинарної і полуторної норм добрив сприяли підвищенню активності поліфенолоксидази, зменшенню активності пероксидази і підвищенню коефіцієнта накопичення гумусу, що позитивно вливало на вміст і його запаси. 8. Доведено тісний кореляційний зв’язок між показниками гумусного стану і врожайністю озимого жита (r=0,7 – 0,9). Між вмістом активного і пасивного гумусу встановлена протилежна кореляційна залежність (r= – 0,9). 9. Технології, які базуються на безполицевому обробітку, сприяють підвищенню продуктивності сівозміни, в тому числі підвищують врожайність озимого жита порівняно з оранкою і плоскорізним обробітком на 2,5 ц/га. 10. Плоскорізний обробіток порівняно з оранкою і комбінованим обробітком підвищує чистий прибуток на 81,6 грн/га і рівень рентабельності на 28 %. |