Спираючись на системний аналіз наукової літератури з державного управління та комунікативної філософії, законодавчу та нормативно-правову базу, тенденції змін в державному управлінні та структурі органів державної влади, вивчаючи та адаптуючи іноземний досвід до українських реалій з метою організації ефективних суспільних комунікацій, в тому числі між владою і громадськістю, та забезпечення умов для реалізації конституційного права громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами, автор в дисертаційному дослідженні “Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект” - вирішив важливе наукове завдання, дійшовши висновку щодо підтвердження достовірності покладеної в його основу гіпотези стосовно необхідності зміни парадигми в управлінні інформаційної сферою з інформаційної на комунікативну. Автор також обґрунтовує та робить наступні висновки: 1. Огляд наукової літератури за темою дослідження засвідчив, що тема досліджена епізодично та потребує ґрунтовного вивчення особливо в сфері державного управління інформаційною сферою та організації комунікацій між владою та суспільством. Аналіз літератури за темою та вивчений досвід розвинених країн довів - з розвитком демократичних процесів, побудовою громадянського та інформаційного суспільства система обміну інформації набуває принципово нових ознак і перетворюється в комунікацію як єдність двох рівних суб`єктів. Така тенденція спостерігатиметься на всіх рівнях відносин держави та інститутів громадянського суспільства. 2. Здійснюючи порівняльний аналіз та простежуючи еволюцію підходів до управління в інформаційній сфері, досліджуючи характерні тенденції щодо встановлення комунікативних процесів у країнах „з досвідом демократії”, автор визначив нову базову парадигму - інституалізація суспільних комунікацій є умовою розвитку демократичних процесів та становлення інформаційного та громадянського суспільства. Інформаційна парадигма, що нині є основою державної інформаційної політики в Україні, має бути замінена на комунікативну як неминучий результат розвитку демократичних перетворень в Україні. Державна комунікативна політика має стати одним із напрямків розв’язання проблем ефективності та оптимізації державного управління в інформаційній сфері, знаряддям розбудови громадянського та інформаційного суспільства в Україні. 3. Для запровадження наукових системних підходів до налагодження суспільних комунікацій в дослідженні виявлено основний критерій - тип відносин, який визначає інформаційну або комунікативну моделі інформаційного обміну - суб’єктно-об’єктний тип, з одностороннім монологічним зв’язком, характеризує інформаційну модель, а суб’єктно-суб’єктний, з діалогічним зворотним зв’язком, визначає комунікацію. 4. На основі нової базової парадигми, проведення всебічного аналізу процесів, що відбуваються в інформаційній сфері та технологій державного управління нею, виявлено сучасні тенденції: триває інституалізація суспільних комунікацій та поступове перетворення ЗМІ в ЗМК. Водночас виявлено протиріччя між тенденцією до інституалізації суспільних комунікацій та системою управління інформаційною сферою на основі старих підходів. Доведено необхідність змін у механізмі управління інформаційною сферою. Автор доводить, що становлення комунікативних підходів у вітчизняній науці та практиці державного управління має стати інструментом сприяння та гарантом розвитку демократичних процесів та розбудови інформаційного та громадянського суспільства в нашій країні. 5. Спираючись на нову базову комунікативну парадигму, проведено аналіз ключових специфічних понять. Насамперед виявлено специфіку, структуру та функції інформації та комунікації, безпосередньо застосував їх до державного управління в Україні. Визнавши необхідність комплексного системного підходу до розробки термінології в означеній сфері, дослідник вперше дослідив етимологічні відмінності між поняттями інформаційний - інформативний, комунікаційний - комунікативний, засоби масової інформації - засоби масової комунікації - масмедіа, інформаційний простір, інформаційна сфера, що вживаються у державному управлінні та в сфері зв’язків з громадськістю. Уточнено специфічні поняття та категоріальний апарат, яким користуються фахівці, спеціалісти у сфері комунікативних відносин між органами державної влади, громадськістю та засобами масової інформації. 6. На підставі аналізу особливостей функціонування інформації та комунікації у суспільстві, процесів взаємодії держави і громадськості, визначено основні теоретичні принципи щодо запровадження механізмів для розвитку комунікацій між державою та інститутами громадянського суспільства. Проведено дослідження функційної та структурної спроможності структур органів виконавчої влади, що відповідають за виконання завдань у цій сфері. Розглянуто існуючі форми, методи роботи, принципи, механізми та тенденції щодо організації комунікацій між владою, громадськістю та ЗМІ в сучасних умовах в Україні та накреслено шляхи, інституалізації діалогу влади і суспільства. Запропоновано залучати ЗМІ до процесу громадського моніторингу за діяльністю влади, а з боку влади проводити системний моніторинг ЗМІ, опрацьовувати та враховувати думку громадськості в своїй діяльності. Визначено, що стратегічним завданням державного управління є пошук нових форм та методів організації взаємодії органів державної влади, громадськості та ЗМІ, а також всебічна підтримки цих процесів задля забезпечення конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами. 7. Надано практичні рекомендації щодо інноваційних підходів до державної політики в інформаційній сфері, зокрема теоретико-методичної бази для забезпечення та запровадження комунікативної політики, яка має прийти на заміну інформаційної, що включає розробку базової комунікативної парадигми та категоріального апарату цієї сфери, основних засад комунікативної політики, визначення органу державної влади, який має нести відповідальність за розробку та проведення державної комунікативної політики в Україні; технологій, організаційних структур, форм та методів роботи, що мають сприяти здійсненню комунікацій з громадськістю органам державної влади; шляхів створення комунікативної моделі функціонування телебачення та радіо (суспільного, громадського мовлення) через запровадження функційно-адміністративного підходу до роботи державного телебачення та радіо на перехідному етапі - це має надати конструктивний поштовх в його управлінні та зменшити ризик при переході до комунікативної моделі мовлення. Теоретико-праксеологічні результати даного дослідження можуть бути покладені в основу розробки комунікативної політики в Україні, формування та реалізація якої надасть можливість запровадити ефективне регулювання сферою обміну інформацією у суспільстві на принципово нових засадах відповідно до демократичних світових стандартів. | 