У висновках у концентрованому вигляді підводяться підсумки дослідження загальнотеоретичних і практичних проблем зміни обвинувачення на різних стадіях кримінального процесу, а також сформульовано конкретні пропозиції стосовно подальшого вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України. 1. Вирішення проблем, пов’язаних з інститутом зміни обвинувачення в кримінально-процесуальному праві України, має велике значення для правильного застосування норм права в практичній діяльності слідчих, прокурорів, адвокатів і суддів, а також є однією з важливих гарантій забезпечення швидкості кримінального судочинства, захисту прав та законних інтересів учасників процесу. 2. З метою визначення строків, у які після порушення кримінальної справи особа повинна бути притягнута як обвинувачений, та недопущення затягування цього моменту і порушення прав обвинуваченого, необхідно законодавчо закріпити перелік обставин скоєного злочину, які повинні бути доведені в першу чергу для своєчасного пред’явлення обвинувачення, а також, що результати слідчих дій, які за наявності достатніх доказів вчинення особою злочину проводилися з цією особою як зі свідком, не повинні мати юридичної сили і прийматися до уваги в суді. 3. Рішення про притягнення особи як обвинуваченого повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі, яка є достатньою для єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що певна особа вчинила злочин і не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за нього. 4. Система підстав зміни обвинувачення повинна базуватися на основі критерію зміни обсягу та його складових – фабули і формули обвинувачення, і включати такі групи: а) підстави, що тягнуть збільшення обсягу обвинувачення; б) підстави, що тягнуть зменшення обсягу обвинувачення; в) підстави зміни суті (формули) обвинувачення. 5. Нова постанови про притягнення як обвинуваченого повинна містити пункт, згідно з яким з моменту її винесення постанова про попереднє обвинувачення скасовується. 6. Необхідна чітка законодавча регламентація підстав та процесуального порядку кожного різновиду зміни обвинувачення, який виключає будь-які спрощення процедури. 7. Слід надати прокурору можливість направляти до суду справу за тим обвинуваченням, яке він вважає правильним, обирати відповідну позицію, що дозволить йому якісно підтримувати обвинувачення в суді, та право відмовитися від підтримання обвинувачення в будь-який момент судового розгляду. 8. Необхідно розширити перелік прав потерпілого, законодавчо закріпивши його право звернутися до суду з поданням про зміну обвинувачення після відмови прокурора від підтримання обвинувачення та право скористатися правовою допомогою представника-адвоката. 9. Процедура зміни обвинувачення на стадії попереднього розгляду справи суддею та судового розгляду виключає повернення справи на додаткове розслідування з мотивів необхідності зміни обвинувачення. 10. Впровадження внесених пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює інститут зміни обвинувачення, сприятиме створенню удосконаленої, економної і ефективної моделі кримінального судочинства, котра передбачає чітку законодавчу регламентацію кримінально-процесуальних відносин, конкретні строки прийняття процесуальних рішень та їх обов’язкову фіксацію в офіційних процесуальних документах, судовий розгляд справи по суті в будь-якому випадку зміни обвинувачення без застосування хибного інституту додаткового розслідування. | 