Анотація до роботи:

Маєвська А.А. Злочини проти людяності: міжнародно-правовий аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків. – 2002.

Дисертація присвячена вивченню сутності та змісту поняття «злочини проти людяності» в міжнародному публічному праві. Зроблено комплексний аналіз доктрини щодо міжнародних злочинів (зокрема, злочинів проти людяності), нормативно-правових документів і судової практики стосовно обвинувачення у вчиненні злочинів проти людяності. Досліджено історію виникнення концепції таких злочинів, етапи її становлення, з'ясовано їх правову природу і наведено їх юридичну характеристику. Визначено й досліджено характерні ознаки дій на окремих етапах розвитку концепції злочинів проти людяності. Проаналізовано положення про універсальну юрисдикцію щодо міжнародних злочинів, зокрема, злочинів проти людяності. Сформульовано концептуальні положення, обґрунтовано нові пропозиції й висновки щодо досліджуваної теми.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в дослідженні поняття злочинів проти людяності в міжнародному публічному праві. Головні наукові і практичні результати роботи полягають в наступному: 1) проведено юридичний аналіз правової природи і наведено юридичну характеристику злочинів проти людяності; 2) визначено етапи розвитку концепції злочинів проти людяності і досліджено зміни у визначенні цих злочинів; 3) розкрито критерії «систематичність» і «широкомасштабність» як обов’язкові для констатації вчинення злочинів проти людяності; 4) досліджено положення про універсальну юрисдикцію держави щодо злочинів проти людяності; 5) доведено імперативний характер норм про злочини проти людяності і заборону їх вчинення; 6) запропоновано конкретні рекомендації щодо приведення у відповідність національного законодавства положенням Статуту міжнародного кримінального суду.

Таким чином, у результаті дослідження здійснено спробу надати поняттю «злочини проти людяності» узагальнюючого, визначеного й цілісного вигляду, що в прикладному плані дає змогу зробити наступні висновки:

1. Уперше концепція «злочини проти людяності» була представлена у міжнародному праві у ХХ ст. щодо злочинів, учинених Німеччиною під час другої світової війни у Статуті Міжнародного воєнного трибуналу.

2. Нюрнберзький трибунал у Статуті визнав принцип індивідуальної відповідальності і підтвердив це у Вироку. Післявоєнне міжнародне право виходить саме з цього, і тепер є нормою те, що за вчинення міжнародних злочинів, зокрема злочинів проти людяності, відповідають не тільки держави, а й окремі особи (керівники, організатори, пособники, виконавці).

3. Нюрнберзький процес був вираженням волі всього людства, об’єднаним судом, який діяв від імені держав-переможниць, хоча кожна з них могла судити воєнних злочинців, підтвердженням чому є проведення багатьох кримінальних процесів у національних судах СРСР, Німеччини, Франції, Польщі, Ізраїлю тощо, рішення яких розглянуті у роботі.

4. Статути й Вироки Нюрнберзького й Токійського трибуналів не розділяли злочини проти людяності і геноцид, а ототожнюювали їх. Не визнавалася автономність злочинів проти людяності, які розглядалися тільки у зв’язку з воєнними злочинами чи злочинами проти миру. У результаті подальшого розвитку концепції злочинів проти людяності змінювався і доповнювався склад злочинів, визначалися нові їх характерні ознаки. Міжнародне право виступає основою для кримінально-правової кваліфікації дій, що являють собою злочини проти людяності; заборона таких дій і їх караність прямо випливають з міжнародного права.

5. Порушення норм jus cogens, до яких належать норми про злочини проти людяності, є злочином, стосовно якого може здійснювати юрисдикцію будь-яка держава. Це можливо за наявності в держави законодавства, на основі якого національні суди можуть здійснювати універсальну юрисдикцію щодо злочинів проти людяності.

6. Пропозиції й рекомендації полягають у необхідності приведення у відповідність національного законодавства у зв’язку з ратифікацією державою Статуту Міжнародного кримінального суду, бо виконання обов’язків, що витікають зі Статуту, повинно бути гарантовано до набрання ним чинності.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ

1. Маевская А.А. Международный уголовный суд: организация и структура // Проблеми законності. - Вип. 39: Респ. міжвідом. наук. зб./ Відп. ред. В.Я.Тацій.-Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.- С.199-203.

2. Маєвська А.А. Злочин геноциду і відповідальність за нього: міжнародно-правові норми і національне законодавство // Проблеми законності. - Вип. 44: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.- С.225-229.

3. Маєвська А.А. Універсальна юрисдикція і Римський статут Міжнародного кримінального суду // Проблеми законності. – Вип. 47: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я.Тацій.-Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001.- С.198-201.

4. Маєвська А.А. Проект Кодексу злочинів проти миру й безпеки людства: злочини проти людяності // Проблеми законності. – Вип. 56: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В.Я.Тацій.-Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002.- С.183-188.

5. Маевская А.А. Некоторые международно-правовые аспекты Конституции Украины // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання контитуційного права: Зб. наук. ст. /Голова редколегії В.Я. Тацій.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.- С. 74-78.

6. Маєвська А.А. Міжнародний кримінальний суд: історія і сучасність // Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50–ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених та аспірантів /За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998.- С. 45-47.

7. Маевская А.А. Обвинение в преступлениях против человечности в национальных судах // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених та аспірантів /За ред. М.І. Панова.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.- С. 103-105.

8. Маєвська А.А. Злочини проти людяності у проекті Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50–ї річниці Конвенції про захист прав людини і основних свобод): Тези доп. та наук. повід. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.- С. 200, 201.

9. Маєвська А.А. Злочин переслідування як злочин проти людяності за ст. 5 Статуту Югославського трибуналу // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку в Україні: Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених /За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 162, 163.