У дисертації вперше здійснено спробу комплексно дослідити журналістську діяльність Августина Волошина в контексті розвитку закарпатської преси, яка в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, а потім у 20 – 30-х роках в особі народовських видань активно включилася в процес національного відродження й стала трибуною народного волевиявлення в прагненнях закарпатців здобути свободу й право на власну долю під прапором української державності. Зібрано й узагальнено матеріал, який відображає цілісну картину журналістської діяльності А. Волошина. Зокрема введено в наукове користування інформацію з малодосліджених і недосліджених першоджерел. У дисертації з’ясовано, що безпосередньо в становленні А. Волошина як журналіста вагому роль відіграли родинне виховання, високий рівень освіти, особлива схильність до літературної та наукової практики, зв’язки з Галичиною, знайомство з угорськомовними, чеськими, словацькими періодичними виданнями. Крім того, значний вплив на співпрацю з часописами здійснили активна професійна (як педагога, священика), громадська (особливо участь у просвітянському й кооперативному рухах) та політична діяльність (у якості партійного лідера, прем’єр-міністра й президента Карпатської України). У результаті аналізу першоджерел установлено контакти А. Волошина з-понад 30-ма україномовними періодичними виданнями. З більшістю цих часописів журналіст співпрацював систематично або на постійній основі як активний дописувач, кореспондент, редактор, видавець, власник. Переважно це ужгородські газети, журнали й календарі-альманахи. Крім того, праці А. Волошина (включаючи інтерв’ю з ним) друкувалися щонайменше в 20 часописах, збірниках, які виходили іншими мовами й за кордоном. Журналіст доклав вагомих зусиль для того, щоб на Закарпатті функціонували україномовні суспільно-політичні, педагогічні молодіжні, релігійні, партійні, просвітянські, господарсько-економічні часописи. Велика заслуга діяча в розвитку газетно-журнальних, альманахових і книжкових видань, календарів, щоденної преси, друкарства. У дисертації на підставі понад 300 публікацій А. Волошина (половина з них знайшла відображення в списку літератури) було вивчено публіцистичну спадщину автора в структурному, функціональному, тематичному й жанровому аспектах. Аналіз уміщених у пресі матеріалів дає підстави твердити, що в тематиці творів А. Волошина домінують проблеми політики, економіки, культури, освіти, релігії, історії. Він писав доступною для краян мовою, яка пройшла шлях становлення від місцевої говірки до тогочасної української літературної норми. Публіцист збагатив місцеву пресу різноманітними жанрово-стильовими формами подачі публікацій. Особливо розкрив себе в аналітичній групі жанрів. Найбільш досконало А. Волошин писав передові, полемічні й проблемні статті. Він створював матеріали на основі патріотичних і християнських переконань, оперативно й компетентно відгукувався на проблеми свого часу. Уміння глибоко досліджувати тему, виважено формулювати думку, оперувати фактами, відбирати, систематизувати, аналізувати й впливово подавати зібраний матеріал, високий рівень документалізму, аргументованість, – усе це підтверджує неабияку майстерність А. Волошина як публіциста. Він використовував вагомий мовностильовий арсенал впливу на аудиторію (різні типи заголовків, тропи, діалектну лексику, перлини народної мудрості). Поєднання автором наукового й публіцистичного стилів, ерудованість, виваженість і наполегливість у веденні полеміки з опонентами дають підстави твердити, що публіцистиці А. Волошина властивий високий ступінь інтелектуальності, професіоналізму. Опрацювання дисертаційної теми переконує, що публіцистична спадщина А. Волошина залишається злободенною й досi. Вона порушує вагомі суспільні питання, вчить захищати інтереси власного народу. Своїми кращими публіцистичними працями А. Волошин зумів вийти на загальноукраїнський рівень і залишився в історії вітчизняної періодики як один із найпомітніших представників крайової преси. |