Будь-який текст, і модерністський у тому числі, неможливо позбавити “пам’яті тексту” (термін М.М.Бахтіна, Ю.М.Лотмана), зокрема, жанрової “пам’яті” про історично сформовані типи текстів та композиційної “пам’яті” про зовнішню й внутрішню організованість, цілісність і зв’язність тексту. Ці жанрово-композиційні особливості тексту отримують обов’язкове втілення в поетичному мовленні, виявляючи себе в повторюваності певних жанрових ознак і принципів композиційної організації досліджуваних текстів. У роботі встановлено жанрово-композиційну специфіку текстів американського поетичного ренесансу не лише на вербальному, змістовому, але й на глибинному, концептуальному рівні, що уможливило екстраполяцію здобутків літературознавчих теорій жанру й композиції на площину когнітивної поетики. Дослідження лінгвокогнітивних механізмів формування КСС текстів американського поетичного ренесансу різних жанрів надало змогу виявити дві полярні тенденції, властиві таким текстам: тенденцію до публіцистичності, досягнення ефекту фотографічної точності зображення й тенденцію до експериментування з мовним матеріалом, що в крайньому своєму прояві постає як тенденція до шокування читача засобами поетичного мовлення (заум, словесна гра, монтаж, просторовий синтаксис тощо). Зазначені тенденції мають вияв у низці стратегій формування змісту й смислу, за якими будуються тексти американського поетичного ренесансу, що, у свою чергу, розкривають лінгвокогнітивні особливості жанрово-композиційного моделювання дійсності, спільні для всіх текстів досліджуваної епохи. Такі лінгвокогнітивні особливості полягають у тому, що при зменшенні об’єму поетичного тексту збільшується питома вага експериментальних, новаторських форм вираження оригінального смислу. Це приводить до активізації конвенційного схемного знання й певних сюжетно-образних архетипів, на основі чого відбувається упорядкування й систематизація знання неконвенційного характеру шляхом задіяння низки лінгвокогнітивних операцій метафоричного, метонімічного та інших видів мапування. При збільшенні об’єму поетичного тексту збільшується прозорість граматичних і смислових зв’язків між одиницями КСС, а, отже, в підґрунті формування такої КСС лежать усталені концептуальні схеми. Таким чином “знімається” необхідність здійснення лінгвокогнітивних операцій мапування та активації сюжетно-образних архетипів при осмисленні тієї чи іншої вербальної форми. Проведене дослідження жанрової специфіки композиційно-смислової структури з позицій когнітивної поетики дає змогу розкрити лінгвокогнітивні особливості осмислення дійсності, інтеріоризовані в текстах американського поетичного ренесансу, а, відтак, – представити фрагмент мовної картини світу, характерної для епохи модернізму. При цьому перспективним бачиться застосування розроблених в роботі жанрово-композиційних моделей на поетичному матеріалі інших хронологічних зрізів і літературно-стильових напрямів. |