Анотація до роботи:

Речка А.М. Жанрова специфіка “драми для читання”. - Рукопис. -160с.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидита філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 - теорія літератури. - Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2002.

У роботі досліджується проблема жанрової специфіки “драми для читання”. Проаналізовано генезу цього жанрового різновиду, визначено його місце в системі жанрів, висвітлено особливості рецепції, а також відносини “драми для читання” і театру. Зясовано, що головна ознака “драми для читання” - відсутність зовнішньо вираженої дії. Досліджено поетику цього драматичного різновиду в аспекті його жанрових форм та композиційних прийомів. Визначено, що “драми для читання” слід розділяти на ліризовані, епізовані та драми-переробки, як правило, з прозових творів. Головними структурними чинниками, за якими п’єса потрактовується як “драма для читання”, є монтаж і ремарка як основний, а не другорядний елемент твору.

У ВИСНОВКАХ підбиваються підсумки дисертаційного дослідження. Своєрідність “драми для читання” полягає в тому, що її основа - це завжди “внутрішній”, латентний, так би мовити, конфлікт – психологічний, етичний, екзистенційний. Цим пояснюється жанрова орієнтація “драми для читання” насамперед на трагедію, рідше – на власне драму. Розв’язання конфлікту здійснюється і на рівні змісту – ліричні монологи чи розгорнуті епічні вставки часто є субститутами (замінниками) дії, і на рівні поетики – оригінальна композиція “драми для читання”, основні структуротворчі компоненти якої – монтажний спосіб організації твору, ремарка як важливий компонент.

Окреслюються жанрові форми “драми для читання”, як-от :

-ліризовані “драми для читання”, що своєю ритмікою, інколи віршованою мовою та загальною тональністю споріднені з лірикою (драми Лесі Українки, а також, у російській літературі, – твори О.Блока,);

-епізовані “драми для читання”, дескриптивно-оповідна манера яких є основним фактором сюжетобудування (драматургія Ю.Тарнавського);

-драми-переробки з прозових творів, де драматична домінанта не переважає епічну (драма В.Шевчука “Птахи з невидимого острова”).

Недраматургічна специфіка такої драми визначає тип її рецепції, оскільки найповніше вона сприймається саме в прочитанні, існує як літературно-художній твір, не обов’язково розрахований на сценічне втілення.

Крім того, до розуміння й інтерпретації “драми для читання” як мистецького феномену долучається також і театр. І хоч змістовий наголос у терміні падає на друге слово - “читання”, твори цього жанрового різновиду належать до власне драматургії. Параметри співтворчості “драми для читання” і театру задаються драматургами і режисерами, що свідомо йдуть на експеримент, який не завжди адекватно поціновується реципієнтом і, мабуть, не часто є творчою перемогою. Щоправда, в цій контрарній парі (“драма для читання” – сцена) пріоритет належить все ж текстові – саме ним драма обмежується безвідносно до умови переходу (або не переходу) в сферу іншого, просторового мистецтва, яке буде давати свою мистецьку версію тексту.

Шляхи творення “драми для читання”, її мистецькі принципи і прийоми, безумовно, своєрідні та нетрадиційні. Ці принципи мають, як правило, суб’єктивний характер, залежать від творчої волі драматурга, від його художньо-естетичних уподобань та ідейно-філософських позицій. Враховуючи це, слід розглядати кожну “драму для читання” у всій її неповторності, зважаючи насамперед на її художні якості.

“Драма для читання” постійно розвивається і відповідно породжує нові проблеми, варті ретельного критичного і теоретичного аналізу та осмислення. Це свідчить не лише про перспективність самої проблеми, що досліджується в дисертації, але й про невичерпні можливості “драм для читання” як у контексті літературної творчості, так і у складі мистецтва сцени, театру.

Публікації автора:

1.Жанрові особливості “п’єси для читання”. – Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. Випуск 1. Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України – Київ, 2000. – С.192 – 195 (0,6 д.а.).

2.Художні функції ремарки в “драмі для читання”. – Слово і час. – 2000. – №11(479). – С.48 – 53 (0,5 д.а.).

3.Наративна специфіка “п’єси для читання” (“Не Медея” Ю.Тарнавського). – Вісник (Літературознавчі студії). Міжнародний інститут лінгвістики і права. Вип. 2. – К., – 2000. – С.161 – 167 (0,4 д.а.).

4. Композиційні особливості “драми для читання” (монтаж). – Наукові записки НаУКМА. Серія: Філологія. – Том 19. – К.: Стилос. 2001. – С. 35 – 40 (0,6 д.а.).

Додаткові публікації:

1. Феномен “п’єси для читання”: витоки й сучасна актуалізація. – Українська мова та література. Число 15 (175), квітень, 2000. – С.1 – 3 (0,6 д.а.).