Анотація до роботи:

Ковальський Д.В. Земельно-процесуальні правовідносини. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2006.

Дисертація присвячена комплексному і всебічному дослідженню земельно-процесуальних правовідносин. Досліджуються питання щодо поняття, ознак, класифікації, cтруктури, підстав виникнення, зміни та припинення земельно-процесуальних правовідносин. Особлива увага приділена вивченню земельно-процесуальних правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки та позасудового вирішення земельних спорів. Сформульовані конкретні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень чинного земельного законодавства.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання стосовно вдосконалення механізму правового регулювання земельно-процесуальних правовідносин, проведено самостійне цілісне дослідження правових приписів, які регулюють правозастосовчу діяльність суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення:

1) земельно-процесуальні правовідносини – це врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, що складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами та іншими суб’єктами земельно-процесуальної діяльності, пов’язаної з реалізацією належних їм функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків у сфері застосування земельно-правових матеріальних норм;

2) земельно-процесуальні правовідносини характеризуються тим, що: можуть існувати тільки як врегульовані нормами права суспільні відносини; забезпечують реалізацію земельних матеріальних правовідносин; виникають, змінюються та припиняються у сфері державного управління земельним фондом; побудовані на засадах субординації; носять публічний характер; взаємопов’язані із земельно-процесуальною діяльністю; мають такий правовий склад, що виражається в наявності кількох суб’єктів; мають «подвійну» юридичну природу;

3) правове регулювання земельно-процесуальних правовідносин відбувається за такими процесуальними стадіями: встановлення та аналіз фактичних обставин індивідуально-конкретної земельно-правової справи, що потребує вирішення; визначення юридичної основи індивідуально-конкретної земельно-правової справи; прийняття рішення та документальне оформлення у індивідуально-конкретній земельно-правовій справі; оскарження або опротестування рішення у індивідуально-конкретній земельно-правовій справі, що носить факультативний характер; виконання прийнятого рішення;

4) земельно-процесуальні правовідносини варто підрозділяти за наступними критеріями: функціональна спрямованість земельно-процесуальних норм (регулятивні, охоронні); рівень індивідуалізації суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (відносні, абсолютні); правовий характер діяльності суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (публічно-правові, приватно правові); кількість суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (прості, складні); розподіл функцій, повноважень, прав і обов’язків між суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин (одно-, двосторонні); характер дій зобов’язаного суб’єкта земельно-процесуальних правовідносин (активні, пасивні); волевиявлення суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (договірні, управлінські);

5) суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин є громадяни, юридичні особи, у тому числі іноземні, держава, органи державної влади та місцевого самоврядування, іноземні держави та міжнародні організації, які здійснюють права на землю, а також забезпечують регулювання земельних правовідносин;

6) суб’єкти земельно-процесуальних правовідносин поділяються на дві групи: громадяни, юридичні особи та держава, які безпосередньо зацікавлені у вирішенні земельно-правової справи; органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують державно-правове регулювання у сфері земельних відносин;

7) основним об’єктом земельно-процесуальних правовідносин виступає послідовно здійснювана земельно-процесуальна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб та інших суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, що спрямована на реалізацію їх функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків щодо конкретної земельної ділянки, яка розглядається як додатковий елемент у структурі об’єкта цих правовідносин;

8) зміст земельно-процесуальних правовідносин складають передбачені законом функції, повноваження, права і юридичні обов’язки відповідних суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин у сфері здійснення прав на землю і регулювання земельних відносин;

9) в змісті земельно-процесуальних правовідносин варто розрізняти основні, допоміжні та додаткові функції, повноваження, права і юридичні обов’язки;

10) за різними ознаками юридичні факти земельно-процесуальних правовідносин можливо поділити на певні видові групи: за юридичними наслідками (правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі); за складом (прості, складні); за тривалістю в часі (одноактні, триваючі); залежно від волі суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин (події, земельно-процесуальні дії);

11) земельно-процесуальна норма – це встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, що визначає порядок діяльності уповноважених суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин із застосування матеріальних норм земельного права;

12) земельно-процесуальна правосуб’єктність – це така властивість суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, що дозволяє їм бути носіями функцій, повноважень, прав і юридичних обов’язків та надає можливість вступати в земельно-процесуальні правовідносини;

13) земельно-процесуальна діяльність є діяльністю спеціально уповноважених на те державних органів управління земельним фондом та інших суб’єктів земельного права, урегульована процесуальними нормами земельного права;

14) земельно-процесуальне провадження – особливий вид земельно-процесуальної діяльності з вирішення певних, якісно однорідних земельно-правових справ на підставі земельно-процесуальних норм;

15) на підставі аналізу земельно-процесуальних правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у сфері державної реєстрації прав на земельні ділянки та позасудового вирішення земельних спорів обґрунтовані та сформульовані пропозиції щодо внесення змін до деяких законодавчих та інших нормативно-правових актів (зокрема, до ряду статей Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р., Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р.) стосовно процесуальної регламентації юридичної діяльності суб’єктів земельного права.

Публікації автора:

1. Ковальський Д.В. Про поняття земельно-процесуальних правовідносин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 17. – С. 317-323.

2. Ковальський Д.В. Процесуальні питання зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. Випуск 3-4 (7-8). – Хмельницький. – 2003. – С. 160-167.

3. Ковальський Д.В. Об’єкт земельно-процесуальних правовідносин. Збірник наукових праць // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – 2003. – №3. – С. 218-226.

4. Ковальський Д.В. Земельно-правовий процес: науково-методологічні підходи дослідження // Юридична Україна. – 2004. – №1. – С. 43-47.

5. Ковальський Д.В. Поняття земельно-правового процесу // Юридична Україна. – 2004. – №5. – С. 53-56.

6. Ковальський Д.В. Земельно-правовий процес: поняття та особливості // Вісник НАУ. – 2003. – №67. – С 58-65.

7. Ковальський Д.В. Науково-методологічні підходи дослідження щодо земельно-процесуальних правовідносин // Юридична Україна. – 2004. – № 7. – С. 60-63.

8. Kovalskiy D. Problems of the protection of land ownership by bodies of the executive power on land resources // Global Reforms in Higher Agricultural Education and Research: Responding to hallenges to Quality and Safety of Food and Agricultural Products. Sektor: Legal guarantee of the agro-industrial complex. – Kyiv: NAU – September 22-24, 2003. – P. 18.

9. Ковальський Д.В. Захист прав на землю органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів: процесуальні проблеми // Права людини в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції професорсько-викладацького складу та студентів, присвяченої Всесвітньому Дню прав людини. – К. – 2003. – С. 41-44.

10. Ковальський Д.В. Процесуальні права і обов’язки сторін у вирішенні земельних спорів // Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин: Тези доповідей, виступів, повідомлень на міжвузівській науково-практичній конференції молодих науковців від 26.09.2003 р. – Львів. – 2003. – С. 91-95.

11. Ковальський Д.В. Удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування при розгляді земельних спорів // Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення: Матеріали наукових доповідей та тез вчених-правознавців. – К., 2004. – С. 21-23.

12. Ковальський Д.В. Проблеми вирішення земельних спорів органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів // Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки: Матеріали державної наукової конференції. – Біла Церква. – 2004. – С. 56-58.