У висновках викладені теоретичні підсумки дослідження, які мають наукове і практичне значення та висловлені відповідні рекомендації щодо вдосконалення законодавства СРВ і України, яке регламентує земельні відносини.
Основні результати дослідження, в яких певною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми, наводяться наприкінці кожного розділу, однак видається необхідним викладення найбільш вагомих та суттєвих висновків.
Формування земельного законодавства СРВ обумовлено специфікою становлення та розвитку її правової системи. З урахуванням особливостей, притаманних правовій регламентації земельних відносин запропонована періодизація його розвитку, яка включає чотири відносно самостійні етапи.
Земельний закон СРВ (2003 р.) і Земельний кодекс України (2001 р.) мають тотожні та відмінні риси. Виступаючи основними спеціалізованими джерелами земельного права, вони закріплюють основні засади державної земельної політики на перспективу; дозволяють окреслити предмет сучасного земельного права СРВ і України; їх основні поняття, принципи і базові положення потребують розвитку та деталізації в інших актах земельного законодавства.
Обґрунтовується висновок, що пріоритетним і перспективним напрямком подальшого розвитку і вдосконалення земельного законодавства СРВ має бути його галузева кодифікація. Прийняття Земельного кодексу СРВ з урахуванням його статусу в романо-германському праві обумовлено тим, що в ньому мають бути сформульовані норми, які визначатимуть нормативні основи галузі земельного законодавства; він регулюватиме обширну сферу відносин і виступатиме підсумком удосконалення законодавства; буде очолювати систему взаємозалежних нормативних актів і т.п.
Правове забезпечення раціонального та ефективного використання земельного фонду СРВ здійснюється переважно нормами інституту державного управління землями, розгалужена система яких має значну питому вагу.
Виходячи із земельно-правового та цивілістичного підходів до визначення поняття права власності на землю, вбачається доцільним визначати зазначене право як врегульовані нормами земельного та інших галузей законодавства суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею з урахуванням вимог земельного законодавства, які стосуються цільового використання землі, забезпечення екологічної безпеки, а також встановлених обмежень та обтяжень.
Співвідношення правового регулювання суспільних відносин щодо землі як об'єкта права загальнонародної і державної власності дає підстави для висновку про фактичну тотожність цих категорій.
Функціонування в СРВ єдиної форми власності на землю, суб'єктом якої виступає держава, не виключає демократизації цієї власності шляхом надання землекористувачам можливості розпоряджатися правами на земельні ділянки.
Набуття права землекористування на платних засадах, використання земельних ділянок за плату та можливість здійснення землекористувачами відчуження прав на земельні ділянки свідчить про формування ринку земельних прав в СРВ.
|