У Висновках узагальнюються пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, практики його застосування та підсумовуються наукові результати дослідження. Удосконалення правової регламентації діяльності захисника в кримінальному процесі загалом і зокрема, у стадії апеляційного перегляду потребує внесення таких змін до КПК України, а також врахування їх при розробці проекту КПК: варто було б установити загальний 15-денний строк для оскарження в апеляційному порядку будь-яких рішень суду першої інстанції; згідно зі ст. 352 КПК, у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог ст. 350 КПК щодо змісту апеляції, головуючий суду своєю постановою залишає апеляцію без руху. Ця постанова виноситься при попередньому розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Проте такі повноваження стосовно залишення апеляції без руху і розгляду варто було б надати суду першої інстанції, в якому на даний час знаходиться справа, оскільки це позбавило би процес зайвої тяганини; частина 2 ст. 365 (обсяг перевірки справи апеляційним судом) має підлягати обмеженому тлумаченню. Апеляційний суд може прийняти рішення на користь інших осіб (стосовно яких апеляції не надійшли) лише у випадку вчинення злочину у співучасті і лише в межах апеляції, поданої іншими учасниками процесу, для того, щоб не існувало двох різних рішень в одній справі (це не стосується випадків встановлення судом апеляційної інстанції грубих порушень кримінального чи кримінально-процесуального законодавства. У такому випадку суд повинен виходити з принципу покращання становища підзахисного). Для реалізації права захисника збирати докази необхідно внести відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України: у ст. 266 Кримінально-процесуального кодексу передбачити, що обґрунтовані клопотання захисника про виклик додаткових свідків і витребування інших доказів підлягають задоволенню у всіх випадках; у ч. 1 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу вказати, що доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному
законом порядку встановлюють наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння не лише орган дізнання, слідчий і суд, але й захисник. У ч. 2 цієї ж статті передбачити, що ці дані встановлюються, крім перерахованих там джерел, також: «протоколом опитування особи за її згодою; письмовими висновками фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань; іншими документами, зібраними захисником»;
доповнити ст. 66 «Збирання та подання доказів» окремою частиною: «Захисник вправі опитувати осіб за їх згодою; витребувати довідки, характеристики, інші документи від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, які зобов'язані надати такі документи чи їх копії; замовляти проведення експертизи»; крім того, до Кримінально-процесуального кодексу необхідно ввести окрему статтю «Пояснення особи, опитаної адвокатом — захисником за її згодою», яка передбачала б таке джерело доказів. Передбачити, що особа може бути опитана про обставини, що підлягають встановленню у справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого чи підсудного. Для цього джерела також необхідно передбачити форму фіксації на зразок протоколу слідчої дії. Проте, оскільки адвокат — захисник не має владних повноважень, протокол опитування не може містити роз'яснення особі обов'язку нести відповідальність за дачу неправдивих показань, такі роз'яснення можна замінити поясненням особі громадського обов'язку говорити правду; статтю 82 перейменувати з «Протоколи слідчих дій і судових дій та інші носії інформації щодо цих дій» на «Протоколи слідчих, судових дій, протоколи опитувань осіб адвокатом за їх згоди та інші носії інформації щодо цих дій», в якій передбачити, що протоколи опитувань, висновки експерта щодо замовленої захисником експертизи визнаються джерелом доказів нарівні з протоколами слідчих і судових дій, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для справи; частину 1 ст. 355 КПК України доцільно викласти у такій редакції: «Не пізніше 3 діб до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду»; у зв'язку з тим, що при попередньому розгляді справи в суді апеляційної інстанції вирішуються досить суттєві питання (про обсяг судового слідства, витребування додаткових доказів і т.д.), і для уникнення суперечності з принципом змагальності кримінального судочинства в КПК України необхідно закріпити положення, що попередній розгляд справи в судовому засіданні здійснюється суддею одноособово за обов'язковою участю прокурора та захисника, а у випадку його відсутності - за участю підсудного; необхідно розширити коло випадків обов'язкової участі захисника при
розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції. До їх числа необхідно віднести не лише випадки, коли ставиться питання про погіршення становища підзахисного, але й коли участь захисника є обов'язковою при провадженні справи в суді першої інстанції;
КПК України варто доповнити окремою статтею «Допит свідків, допитаних у суді першої інстанції» у такій редакції: «Свідки, допитані у суді першої інстанції, допитуються у суді апеляційної інстанції за клопотанням сторін»; якщо зберегти порядок, згідно з яким у суді апеляційної інстанції допускається оголошення показань осіб, які не викликалися в судове засідання, то ст. 301 КПК України варто було б доповнити ч. 2 у такій редакції: «При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції в обґрунтування свого рішення має право посилатися на показання осіб, які не викликалися в засідання суду апеляційної інстанції, якщо ці показання досліджувалися в суді першої інстанції і вони не оспорюються сторонами»; частину 1 ст. 362 Кримінально-процесуального кодексу варто було б доповнити такими словами: «Сторони мають право заявити клопотання про виклик нових свідків, проведення судової експертизи, про витребування речових доказів і документів, у тому числі й тих, у дослідженні яких їм було відмовлено судом першої інстанції». Для вдосконалення практичної діяльності адвоката — захисника в кримінальному процесі варто виокремити такі висновки й узагальнення: при оскарженні рішення суду першої інстанції адвокат — захисник у першу чергу повинен дотримуватися всіх умов апеляційного оскарження, а також в апеляційній скарзі вказати на підстави, які він вважає достатніми для скасування або зміни вироку чи постанови; адвокатові — захисникові перед початком апеляційного оскарження необхідно визначитися, чи існує підстава для скасування або зміни вироку чи постанови. Апеляційні підстави - це ті передбачені законом обставини, встановлення яких апеляційним судом тягне повну або часткову зміну вироку (постанови, ухвали) суду першої інстанції або постановлення нового вироку чи закриття справи судом апеляційної інстанції; важливою також на сьогодні є розробка теоретичних і практичних питань, що стосуються тактики та методики захисту в кримінальному процесі та його окремих стадіях. Потребують виділення в рамках науки криміналістики розділи «Тактика захисту» та «Методика захисту»; Зокрема, тактика захисту - це система розроблюваних на основі сучасних досягнень науки кримінального процесу та криміналістики, а також загальнонаукових положень і адвокатської практики тактичних прийомів діяльності захисника, рекомендацій із їхнього застосування, а також планування їх застосування у ході конкретної захисної ситуації з метою доведення обставин, що
виправдовують чи пом'якшують вину підзахисного, забезпечують його права і свободи у всіх стадіях кримінального процесу. Тактичні прийоми, що застосовуються захисником у ході судового розгляду, повинні відповідати таким вимогам: 1) ґрунтуватися на кримінально-процесуальному законі; 2) відповідати принципам моралі та професійної етики; 3) бути ефективними.
Не варто визначати тактику захисту щодо окремих стадій кримінального процесу України, оскільки більшість тактичних прийомів адвоката — захисника застосовуються в усіх стадіях. Розроблені в юридичній літературі прийоми та рекомендації спрямовані на вдосконалення процесуальної діяльності учасників кримінального процесу. Низка методичних рекомендацій стосується діяльності захисника Знання адвокатом — захисником методики захисту та використання відповідних прийомів при його здійсненні підвищує ефективність його діяльності, робить якісним і результативним здійснюваний ним захист. Методика захисту в кримінальних справах у суді апеляційної інстанції - це система правил і прийомів роботи захисника, застосування яких ґрунтується на принципові законності, що обов'язкові до виконання адвокатом з метою найбільш успішного досягнення завдань захисту, обумовлених місцем апеляційного оскарження в кримінальному процесі України. У Додатках відображено результати впровадження дослідження у правотворчу практику та навчальний процес ряду вищих навчальних закладів, а також висновки, зроблені на підставі проведеного анкетування суддів та адвокатів. | 