1. Автором здійснено системне мистецтвознавче дослідження історії становлення дизайну текстилю в Україні взагалі та особливостей його розвитку в Середньому Подніпров’ї Центральної України. Підкреслено, що до теперішнього часу засоби художньої виразності в дизайні текстилю не були предметом глибокого наукового вивчення. В існуючих численних публікаціях, що в своїй більшості мають інформативно-описовий характер, текстиль розглядається як явище декоративно-прикладного мистецтва. 2. Для зручності виявлення засобів художньої виразності в дизайні текстилю та розкриття вузькопрофесійних питань, що відображають специфіку зазначеної галузі, виділено та охарактеризовано види художнього текстилю за способом виготовлення (художні тканини ручного і машинного виробництва) і за призначенням (текстиль для одягу, текстиль в інтер’єрі). Встановлено, що звернення до традицій народного мистецтва свого регіону додає текстильним виробам своєрідної неповторності і різноманітності. Показано, що на сучасному етапі розвитку дизайну в Україні спостерігається орієнтація дизайну текстилю на новітні технології, матеріали та тенденції формоутворення об’єктів, на пошуки нових виразних засобів у розробці нетрадиційних мотивів. 3. Показано, що склад сировини текстильних матеріалів відіграє важливу роль у їх художній виразності, оскільки властивості текстилю обумовлюють важливі чинники у створенні художньо-пластичних образів. Доведено, що під час пошуку нових видів художнього опорядження текстильних матеріалів з різних волокон і ниток завдання дизайнера полягає в умілому використанні властивостей сировини для створення тканин поліпшеного вигляду і якості. 4. Визначено, що дизайнер текстилю осмислює технологію виготовлення відповідної продукції, як специфічний художній засіб, що визначає такі зовнішні показники її якості, як: фактура текстилю, його блиск, текстура, чистота поверхні, характер графічного зображення. Доведено, що художнє осмислення технології виготовлення та художнього проектування текстилю не зводиться тільки до врахування технологічного чинника, оскільки воно робить технологію одним з джерел пошуку проектного образу, підпорядковує собі всі складові проектного рішення, стає показником сучасності й естетичної досконалості продукції текстильного дизайну. 5. Виявлено сучасні прийоми кольоро-фактурного опорядження текстилю. Перспективна роль належить інноваційним способам друку на тканині, а саме: струминному друку, фотодруку, трансферному, принтерному, пігментному, що забезпечують високу якість друку з правильною кольоропередачею на різних видах фактур текстилю і дозволяють використовувати широкий діапазон колірних відтінків для текстильної графіки будь-якої складності. 6. Аналіз художньої своєрідності текстилю Черкаського регіону періоду 70-х років ХХ ст. – поч. ХХІ ст. дозволив виявити такі його найбільш характерні риси: – 1970 – поч.1990 рр.: використання в текстильній графіці українських традиційних народних мотивів, що відтворюють флору Черкащини; рисунків на фантастичні теми; поперечно-смугастих та діагональних композицій; колірна гама – переважання жовтого, червоного коричневого кольорів та їх відтінків, з додаванням синього, чорного; розширення варіантів фактурних рішень з використанням хімічних волокон, дисперсних й активних барвників; – з початку 1990-х рр. і по теперішній час, у з’явязку з новою соціокультурною ситуацією в Україні відбувається зміна пріоритетів при створенні текстильної дизайн-продукції: в незначному обсязі зберігаються квіткові стилізовані мотиви і геометричні композиції; з’являється нова тематика текстильного рисунка для тканин різного призначення: текстиль для церковних обрядів християнської церкви, найбільш поширеної на Черкащині; орнаменти – похідні трипільської культури та княжої доби, писанки; колірна гама – насичені чисті кольори з імітацією “золотого” шитва; в тканинах дитячого асортименту – використання нових стилізованих зображень сучасних героїв світової мультиплікації; шрифтових композицій; колірна гама – насичені спектральні кольори; в сувенірних тканинах – християнська тематика рисунків; колірна гама – основні кольори на загальному білому тлі. Виявлено сучасні тенденції розвитку дизайну текстилю Черкаського регіону, а саме: – посилення ролі дизайнера у створенні споживчих якостей текстильної дизайн-продукції; –відродження національних традицій при створенні нової текстильної дизайн-продукції; – формування національної і регіональної системи дизайну текстилю на професійному рівні на базі Черкаського державного технологічного університету та Черкаського шовкового комбінату за актуальними напрямками сучасного етапу розвитку художньо-проектної культури в Україні. 7. Матеріали дисертації відкривають перспективи подальшого наукового дослідження: пошук нових прийомів кольоро-фактурного опорядження текстилю; вплив новітніх комп’ютерних технологій на процес формоутворення виробів галузі легкої промисловості; дослідження розвитку дизайну текстилю інших регіонів України та визначення їх ролі у формуванні сучасної художньо-проектної культури України. | 