Анотація до роботи:

Степанов П.Л. Закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, Кіровоград, 2008.

Дисертація присвячена питанням закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям як однієї з нереабілітуючих підстав. У роботі досліджуються проблеми, пов’язані з поняттям, значенням, процесуальними підставами та процесуальним порядком закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям; місце доказування у процедурі закриття кримінальних справ; дискутується положення про необхідність визнання особи винуватою у вчинені злочину під час вирішення питання про закриття кримінальної справи. Обґрунтовано неможливість закриття кримінальних справ у зв'язку з дійовим каяттям на стадії попереднього розгляду справи суддею. Автором сформульовані пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які мають відношення до даної проблеми.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми визначення процесуального порядку розслідування і судового розгляду кримінальних справ, направлених до суду для закриття у зв’язку з дійовим каяттям. При проведенні комплексного дослідження теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із закриттям кримінальних справ і звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, отримано результати, які сприятимуть удосконаленню реалізації зазначеного інституту в кримінальному судочинстві України. До таких положень відносяться наступні:

1. Доведено, що дійове каяття – це позитивна поведінка особи, яка вчинила злочинне діяння, викликана соціальними, психологічними, економічними чинниками, бажанням спокутувати свою провину, що найшло своє відображення у сприянні розкриттю злочину, у повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.

2. Правовими наслідками закриття кримінальної справи і звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям є повне припинення всіх негативних заходів, що могли б бути застосовані за вчинення злочину. З прийняттям рішення, про звільнення від кримінальної відповідальності з винного знімається обов’язок дотримуватися передбачених законом обмежень його процесуального статусу.

3. Доведено, що підставою для застосування ст. 45 КК є дійове каяття винного, а умовами, які про це свідчать, є вчинення злочину невеликої тяжкості, вперше, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків чи усунення заподіяної шкоди. Інше рішення розглянутої проблеми, по суті, означає фактичне змішування двох самостійних категорій, що істотно ускладнює їх розуміння.

4. Запропоновано поширення дії ст. 45 КК і, відповідно, ст. 7² КПК на злочини середньої тяжкості, що сприяло б більш активному і зацікавленому співробітництву обвинувачених (підозрюваних) з органами досудового слідства, реальному відновленню порушених прав громадян, насамперед, майнових.

5. Збирання і закріплення доказів дійового каяття винної особи має бути не правом, а обов’язком для правозастосувача, за наявності відповідних на те підстав та умов. Тому доцільно було б частину першу ст. 7² КПК викласти у наступній редакції: “Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, направляють своєю мотивованою постановою кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності”.

6. Запропоновано віднести до форм закінчення досудового розслідування винесення постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами.

Виходячи з цього, необхідно до ст. 212 КПК внести наступні зміни: після слів “...медичного характеру” доповнити словами “...або винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності”.

7. Ст. 218 КПК доцільно доповнити правилом, яке б дозволило ознайомити обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи не лише тоді, коли є достатньо доказів для складання обвинувального висновку, але й коли на підставі зібраних доказів приймається рішення про направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами.

8. Оскільки крім обставин, що входять до предмета доказування у справах, які направляються до суду з обвинувальним висновком, у справах, що направляються до суду з постановою, необхідно встановити ще й обставини, передбачені для конкретної підстави звільнення, можна стверджувати, що предмет доказування у справах, які направляються до суду для вирішення питання про їх закриття, ширший, ніж у справах, що надходять до суду з обвинувальним висновком.

9. Доведено необхідність закріплення в окремій статті вимог щодо змісту постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності. З цією метою пропонується доповнити КПК статтею наступного змісту:

«Ст. 223¹. Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Після закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 цього Кодексу слідчий складає постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Постанова складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого обвинуваченим, а також докази, які зібрано в справі, що підтверджують відповідну підставу звільнення від кримінальної відповідальності, відомості про потерпілого; показання обвинуваченого по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки.

При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуші справи.

У резолютивній частині наводяться відомості про особу обвинуваченого, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті

кримінального закону, яка передбачає даний злочин, а також суть відповідної підстави звільнення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає дану підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

Постанову підписує слідчий із зазначенням місця і часу його складання».

10. Рішення про закриття кримінальної справи повинно бути прийняте лише на судовому розгляді справи, а не під час попереднього розгляду справи суддею, оскільки тільки при судовому розгляді можливо оцінити докази, наявні у справі. Так само суддя, суд повинен діяти при встановленні всіх умов, що належать до конкретної підстави закриття кримінальної справи, які також необхідно перевірити і оцінити з точки зору їх допустимості і належності. Вирішення ж питання про достатність і достовірність зібраних доказів потребує оцінки як окремих доказів із точки зору їх належності, допустимості і достовірності, так і всієї системи доказів із точки зору достатності для забезпечення правосуддя – можливості зробити єдиний правильний висновок, підтверджений неспростовними доказами за відсутності сумнівів.

11. Обґрунтовано можливість скороченого порядку розгляду справи в судовому засіданні (за рахунок проведення скороченого судового слідства), а також можливості скорочення строку між стадіями попереднього розгляду справи суддею і судового розгляду.

12. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 358 КПК, яка передбачає вирішення питань, пов’язаних із підготовкою справи до апеляційного розгляду, положенням про обов’язковість виклику до суду, поряд із засудженою і виправданою також і особу, звільнену від кримінальної відповідальності у випадку погіршення їх становища.

Публікації автора:

1. Степанов П.Л. Деякі питання щодо здійснення правосуддя / П.Л. Степанов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18. – С. 145–147.

2. Степанов П.Л. Проблеми процесуального регулювання закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим каяттям / П.Л. Степанов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 24. – С. 46–49.

3. Степанов П.Л. Визнання особи винуватою в учиненні злочину, у випадку закриття кримінальної справи і звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав / П.Л. Степанов // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – №3. – С. 129–134.

4. Степанов П.Л. Деякі проблеми, що виникають на заключному етапі розслідування у справах, направлених до суду для розв’язання питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям / П.Л. Степанов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збінаукових праць. – № 4. – 2007. – С. 235–242.

5. Вдосконалюємо інститут дійового каяття: мат. наук.-практ. конф. [“Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених“], (Харків, 20 червня 2003 р.) / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003. – С. 57–59.

6. Особливості постанови про направлення справи в суд для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності: мат. наук.-практ. конф. [“Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених“], (Харків, 23 квітня 2004 р.) / Харківський національний університет внутрішніх справ – Х., 2004. – С. 99–102.

7. Скорочений порядок судового розгляду при закритті кримінальних справ і звільненні від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим: мат. наук.-практ. конф. [“Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених“], (Харків, 25 квітня 2005 р.) / Харківський національний університет внутрішніх справ – Х., 2005. – С. 173–176.

8. Закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям: мат. Всеукраїнської наук.-практ. конф. [“Проблеми протидії злочинності неповнолітніх“], (Кіровоград, 20-21 квітня 2006 р.) / Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС - Кіровоград. – С. 87–90.

9. Проблеми закриття кримінальної справи і звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав на стадії попереднього розгляду справи суддею: Зб.тез наук. доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. [“Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку“], (Луцьк, 23-24 березн. 2007 р.) / Уклад. М.Л. Марченко, Н.М. Гончарова, В.В. Мачуха, С.С. Савич, І.Ф. Урина. – Луцьк, 2007. – С. 322–324.

10. Роль прокурора на завершальному етапі стадії досудового слідства по справах, що направляються до суду для вирішення питань про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: мат. V звітної наук.-практ. конф. [“Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності“], (Кіровоград,17–18 травня 2007 р.) / За заг. ред..д.ю.н., проф. В.П. Пєткова. – Кіровоград: Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, 2007. – С. 39–41.