У дисертації здійснено теоретичне узагальненя і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні законодавчого процесу та його стадій, формулюванні і систематизації критеріів перевірки законодавчих актів, на основі чого рокриті проблеми ефективності законодавчого процесу та запропоновані шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою створенння оптимальної системи управління процесом прийняття законів, що є вагомим кроком побудови демократичної, правової держави. Головними науковими і практичними результатами роботи автору бачаться такі висновки: 1. Законодавчий процес - це процес прийняття законів, який розпочинається із ініційованої парламентом законодавчої ініціативи або внесення законопроекту до парламенту, охоплює реалізацію законодавчої ініціативи у парламенті і завершується введенням в дію закону. 2. Законодавчий процес грунтується на принципах: стабільності законодавства; законністі; доступності; наукової обґрунтованості законодавчих рішень; плановості; системності та прогнозованості; послідовності та надійності законодавчого процесу; професіональності учасників законодавчого процесу. 3. З метою створення якісного і ефективного законодавства закони, що приймаються парламентом, повинні пройти перевірку на відповідність наступним вимогам: на відповідність Конституції України і діючому праву;на дотримання прав і свобод людини і громадянина; на дотримання конституційних принципів і вимог правової держави; дотримання принципів формування інститутів права; відповідності принципу мінімальної достатності права; відповідності міжнародним договорам України; та інш.). 4. Законодавчий процес складається з наступних стадій: законодавча ініціатива і підготовка законопроекту; внесення законопроекту до парламенту; розгляд і обговорення законопроекту; прийняття закону; підписання і введення в дію закону. 5. Документи, які додаються до законопроекту повинні включати наступний перелік: подання, супровідна записка, фінансово - економічне обґрунтування, якщо реалізація законопроекту потребує бюджетних видатків, порівняльна таблиця, якщо поданий законопроект передбачає внесення змін до інших законів, комп’ютерний файл тексту законопроекту. Проект закону не повинен підлягати реєстрації при недотриманні вищеназваних вимог. Не зареєстровані законопроекти повертаються суб’єкту права законодавчої ініціативи Керівником Апарату Верховної Ради України з зазначенням причин не реєстрації на протязі семи днів. 6. Необхідно законодавчо закріпити підстави для повернення законопроектів: по-перше, недотримання правил юридичної техніки при оформленні законопроекту; по -друге, неповнота чи недостовірність фінансово - економічного обґрунтування законопроекту, відсутність в обґрунтуванні пропозицій щодо джерел покриття видатків; по - третє, наявність в проекті пропозицій про зміну тих положень (статей, частин, пунктів статей) законів, які вже змінювались Верховною Радою протягом поточної сесії. 7. Існує потреба запровадити на постійній основі наукову експертизу найбільш важливих законопроектів, розгляд експертних висновків на першому читанні. Це дасть можливість розв’язати проблему аналізу і оцінки законопроектів на основі сучасного рівня наукових знань, використання зарубіжного досвіду. 8. Повноваження Погоджувальної ради повинні бути розширені у бік прийняття рішення про повернення суб’єктам права законодавчої ініціативи зареєстрованих законопроектів не тільки за пропозицією відповідного комітету, а й з врахуванням висновків попередньої експертизи ( а у випадках, коли законопроект втрачає свою актуальність – повторної експертизи). Для цього лід внести зміни до частини 9 статті 4.2.4. Регламенту. 9. Реалізація права законодавчої ініціативи потребує посилення гарантій шляхом недопущення втручання у текст законопроекту до розгляду його у першому читанні, надання суб’єктам права на спрощений порядок відкликання законопроекту, права на представництво експерта при розгляді проекту в комітеті та Верховній Раді України. 10. Важливим фактором посилення місця і ролі комітетів у законодавчому процесі є наділення комітетів Верховної Ради України правом законодавчої ініціативи, що може стати завершальним кроком у закріпленні сильної системи комітетів у нашій державі. 10. Необхідно посилити роль Кабінету Міністрів у процесі прийняття законів. 11. В умовах становлення правової держави на здійснення законодавчого процесу впливають ряд позитивних і негативних чинників. До позитивних слід віднести тенденцію до відкритості законодавчого процесу, спробу створити умови для взаємодії органів законодавчої і виконавчої влади в процесі законотворення. До негативних чинників відноситься: відсутність належної правової основи законодавчого процесу, відсутність налагодженого межанізму реалізації права законодавчої ініціативи відповідними суб’єктами, робота над “сирими”, недосконалими законопроектами в комітетах парламенту, неефективний розподіл часу на парламентських засіданнях, відсутність налагодженого механізму співпраці виконавчої та законодавчої влади у процесі законотворення та інш. Подолання зазначених негативних чинників слід розглядати в якості гарантій ефективного процесу прийняття законів і вагомим кроком до побудови демократичної, правової держави. | 