У дослідженні, виконаному на основі аналізу чинного законодавства та правозастосовчої практики, теоретичного осмислення положень, концепцій, точок зору відомих вчених у галузях кримінального процесу, управління, криміналістики, психологи, соціологи, лінгвістики та інших галузей знань сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення дії судового контролю у стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування, підвищення якості й ефективності рішень судді, які забезпечують конституційні права і свободи громадян при провадженні кримінальних справ. Основними висновками цього дослідження є: ознаками інституту судового контролю є регламентована Конституцією та КПК України кримінально-процесуальна діяльність суду, сутність якої є контроль за законністю та обґрунтованістю визначених у законі дій та рішень органів досудового розслідування, які суттєво обмежують конституційні права учасників процесу, ця діяльність спрямована на розв'язання правового конфлікту, що виникає між сторонами обвинувачення та захисту на досудових стадіях кримінального процесу, доведено, що предметом судової перевірки є з'ясування дотримання органами розслідування вимог законності та обґрунтованості рішень, які ними приймаються і які являють собою цілісну систему взаємозалежних та взаємообумовлених ознак і проявів, що підлягають визначенню та оцінці в результаті винесення суддею рішення. Доведено, що ці рішення органів розслідування мають відповідати вимогам законності, своєчасності, правильності, повноти, всебічності, об'єктивності, грамотності, логічності, культури оформлення. Сукупність перелічених ознак в узагальненому вигляді і складає зміст понять законності та обґрунтованості; наведено додаткові аргументи стосовно того, що процесуальна форма рішень органів досудового розслідування має бути чітко визначена в законі. Стаття 130 КПК України передбачає форму рішення слідчого і прокурора у вигляді постанови, яка є обов'язковою для виконання усіма громадянами, посадовими особами та органами. Рішення, з якими слідчий і прокурор звертаються до суду в порядку судового контролю, мають проміжне значення, тому остаточне рішення приймає суддя, після чого воно набуває обов'язковості виконання. Тому
пропонується усі рішення слідчого і прокурора, з якими вони звертаються до суду і які суттєво обмежують права громадян, висловлювати у формі подання, передбачивши кримінально-процесуальним законом його форму;
визначено, що рішення, які приймаються суддею в порядку судового контролю, за їхнім характером і призначенням поділяють на два види судового контролю попереджувального і подальшого. Попереджувальний контроль за рішенням органів розслідування здійснюється до їх реалізації і лише на підставі судового рішення. Подальший контроль здійснюється стосовно конкретних реалізованих рішень і дій органів розслідування на підставі скарг осіб, чиї інтереси зачіпаються такими рішеннями. Запропоновано, передбачити вичерпній перелік рішень судді в порядку судового контролю як попереджувального, так і подальшого характеру, узгоджений з міжнародними стандартами та рішеннями Конституційного суду № 3 РП/2003 від 30.01 2003 р.; визначено, що механізм прийняття рішення суддею в порядку судового контролю складається на підставі суддівського пізнання, обумовленого специфікою стадії досудового розслідування, та внутрішнього переконання судді. Ця специфіка має вираження в необхідності прийняття рішень, як правило, в умовах дефіциту часу, обмеженості. інформації та на підставі фактичних даних, які отримані не особисто суддею, а іншими суб'єктами доказування. Тому при перевірці представлених доказів визначається їх допустимість та достатність, і їхня законність залежить від правильної оцінки суддею доказової інформації; доведено, що для злагодженої роботи судової системи та забезпечення громадянам права судового захисту основних прав і свобод необхідно упорядкувати процедуру вирішення питань судового контролю. Для цього в судах створити службу з досудових питань та передбачити посади слідчих суддів, закріпити їх процесуальний статус. Із цією метою запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України «Про судоустрій» та до КПК України; з метою забезпечення конституційних прав особистості на досудовому слідстві та прийняття суддею законних та обґрунтованих рішень щодо затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту запропоновано визначити у новому КПК України процесуальний стан підозрюваного, пов'язати виникнення цього учасника процесу не із застосуванням до особи заходів процесуального примусу (затримання або запобіжного заходу), а з фактичними даними, які зібрані у кримінальній справі і можуть бути обґрунтовані і викладені в конкретній постанові про визнання особи підозрюваною, роз'ясненням цій особі процесуальних прав і відображенням у протоколі допиту підозрюваного відношення особи щодо висунутої підозри і пояснення по суті справи та інших обставин, які слідчий врахує при обранні запобіжного заходу або затриманні; доведено, що законність рішень судді у досудовому провадженні залежить від дотримання належної процедури і підстав прийняття таких рішень, а обґрунтованість має спиратися на конкретні докази, якими суддя мотивує прийняття того чи іншого рішення. Тому в постанові судді обов'язково мають бути посилання на відповідні фактичні дані, зібрані органами розслідування та представлені стороною захисту;
визначено, що інститут судового контролю по оскарженням до суду дій і рішень посадових осіб, що ведуть процес, в кримінальному процесі України, є реалізацією гарантій, передбачених міжнародними актами та ст. 55 Конституції України;
проаналізовано недоліки діючого КПК, які не дозволяють особам, що звернулися по цих питаннях зі скаргами до суду, відстоювати у повному обсязі свої права і законні інтереси. Запропоновано в усіх випадках оскарження до суду перелічених рішень надавати особам, що подали скарги, право ознайомлюватися з матеріалами, на підставі яких прийнято рішення, право одержання ними копій цих рішень, право брати участь у судовому розгляді скарги і отриманні судового рішення та їх апеляційного оскарження. |
