Дослідження питань захисту прав суб'єктів господарської діяльності від порушень органами державної влади було проведено на основі аналізу законодавства, практики його застосування і наукової доктрини з питань теми дослідження з метою рішення актуальної наукової задачі – вдосконалення захисту прав в обраному аспекті з метою підвищення ефективності господарської діяльності суб'єктів господарювання. У результаті проведеної роботи виявлено ряд теоретичних і практичних проблем щодо предмету дослідження і підготовлено відповідні висновки та пропозиції, до основних з яких відносяться наступні: 1. Обґрунтовано, що захист прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади – це реалізація суб'єктами господарювання права на захист від порушень органами державної влади (їх посадовими особами) шляхом застосування спеціально уповноваженими особами або суб'єктом господарювання самостійно передбачених законом способів захисту з метою відновлення порушеного права. 2. Встановлено, що підставами захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади є незаконні дії (письмові акти чи конклюдентні дії) або бездіяльність, а також посягання на право, яке може проявлятись у формі невизнання або заперечування права суб'єкта господарювання. 3. Проведено класифікацію способів захисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади шляхом співвідношення їх з формами захисту, а також за ступенем процесуальної забезпеченості захисту, характером зазначених порушень та значенням конкретних способів. 4. Конкретизовано способи судового захисту з урахуванням наслідків їх застосування уповноваженими юрисдикційними органами. Запропоновано уточнити порядок застосування способів судового захисту з урахуванням особливостей правового статусу осіб, що уповноважені застосовувати зазначені способи, правової природи спору за участю суб'єкта господарювання, з одного боку, і органу державної влади – з іншого. 5. Запропоновано уточнити порядок застосування такого способу захисту, як відміна рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту реєструючим органом шляхом доповнення його правилом, згідно з яким виключення нормативно-правового акту з державного реєстру є достатньою підставою для звернення особи в суд із заявою про відновлення майнових прав, порушених застосуванням такого акту. Обґрунтовано доцільність встановлення порядку відміни незаконних актів органів державної влади їх вищестоящими органами з урахуванням порядку, встановленого для відміни акту підпорядкованої інстанції органом Державної податкової служби України. 6. Аргументована необхідність уточнення повноважень прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарської діяльності шляхом надання йому права захисту порушених прав суб'єктів господарювання зі скрутним фінансовим становищем і, відповідно, – самостійного визначення у кожному конкретному випадку, в чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних або інших інтересів вказаних суб'єктів. 7. Уточнено умови та способи самозахисту прав суб'єктів господарювання від порушень органами державної влади, зокрема шляхом закріплення можливості застосування таких способів, як: вимога припинити дії, які порушують право або створюють загрозу його порушення, та невиконання незаконних вимог органів державної влади. 8. На основі теоретичних пропозицій та висновків запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів про захист прав суб'єктів господарювання, серед яких: Господарський кодекс України, який пропонується доповнити главою 2-1 «Захист прав суб’єктів господарювання», в яку ввести параграф «Захист прав суб’єктів господарювання від порушень органами державної влади» з окремими статтями, які присвятити захисту прав суб’єктів господарювання від порушень органами державної влади, зокрема питанням підстав, способів та форм такого захисту; Цивільний кодекс України, в частині п'ятій статті 277 якого пропонується уточнити порядок захисту ділової репутації особи; Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і подальші роки, в яких пропонується регламентувати порядок стягнення шкоди, що заподіяна органами державної влади суб'єктам господарювання, а також уточнити найменування суб'єкта, що має право на таке відшкодування; Закон України «Про прокуратуру», в пункті 6 частини другої статті 20 якого пропонується уточнити повноваження прокурора шляхом надання йому права захисту порушених прав суб'єктів господарювання зі скрутним фінансовим становищем і, відповідно, – самостійного визначення у кожному конкретному випадку, в чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних або інших інтересів держави при цьому, а в частині четвертій статті 21 Закону України «Про прокуратуру» – передбачити повноваження прокурора звертатися безпосередньо до суду із заявою про визнання недійсним акту органу державної влади, минаючи стадію попереднього його опротестування; Господарський процесуальний кодекс України, частину другу статті 12 якого запропоновано доповнити таким способом захисту, як визнання акту недіючим; Кодекс адміністративного судочинства України, пункт 10 частини третьої статті 2 якого запропоновано доповнити критеріями оцінювання розумності строку, достатнього для надання своєчасного судового захисту і в якому запропоновано замінити використовувані відносно актів органів державної влади терміни «незаконний» у всіх відмінках на термін «недійсний або недіючий» у відповідних відмінках; Закон України «Про виконавче провадження», в частині другій статті 9 якого пропонується конкретизувати порядок стягнення збитків, заподіяних органом державної влади; Порядок відміни рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, в абзаці другого пункту 16 якого запропоновано конкретизувати один із способів адміністративного захисту прав суб'єктів господарювання; Порядок взаємодії між органами Державної податкової служби і Державного казначейства України в процесі судового розгляду і виконання рішень суду про безспірне списання коштів з рахунків, на яких враховуються надходження Державного бюджету з податку на додану вартість, що затверджений наказом Державного казначейства України і Державної податкової адміністрації України № 82/245, в пункті 2.1. якого запропоновано уточнити порядок оскарження рішень суду з питань відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. |