Гавриленко Марина Анатоліївна. Захисні механізми в особистісній структурі лікарів-психіатрів та їх психотерапевтична корекція : дис... канд. мед. наук: 14.01.16 / АМН України; Інститут неврології, психіатрії та наркології. - Х., 2006.
Анотація до роботи:
Гавриленко М.А. Захисні механізми в особистісній структурі лікарів-психіатрів та їх психотерапевтична корекція. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України. Харків, 2006р.
На підставі системного підходу отримані дані щодо структури, динаміки і патопсихологічних механізмів формування синдрому «вигоряння» у лікарів-психіатрів та психотерапевтів.
Вивчені особливості психопатологічних порушень і особистісні особливості даної категорії лікарів. Виявлені фактори, що сприяють розвитку синдрому «вигоряння» різного ступеню важкості і патопсихологічні механізми взаємного обтяження.
На основі результатів проведеного дослідження розроблена комплексна патогенетична система психокорекції, що спрямована як на корекцію психоемоційної сфери, так і на адаптацію захисних механізмів лікарів до психоемоційних напружень. Розроблені показання до диференційованого застосування різних способів психотерапевтичного втручання у відношенні лікарів-психіатрів та психотерапевтів з синдромом «вигоряння» різного ступеню важкості.
У дисертації дані теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі визначення впливу основних несвідомих захисних механізмів в лікарів-психіатрів і психотерапевтів із синдромом «вигоряння» різного ступеня вираженості на процес «вигоряння» для подальшої корекції його в психіатричній і психотерапевтичній практиці.
Стан психічної сфери в лікарів-психіатрів і психотерапевтів із синдромом «вигоряння» характеризується наявністю психопатологічних порушень, представлених астенічним (8,18±2,61%), астено-іпохондричним (40,91±4,69%), астено-депресивним (20,91±3,88%), астено-вегетативним (14,55±3,36%) і іншими варіантами станів психічної дезадаптації.
Для лікарів з І ступенем синдрому «вигоряння» найбільш характерним є наявність астено-депресивного (55,56±8,28%) і астенічного (19,44±6,60%) варіантів дезадаптації; з ІІ ступенем – астено-іпохондричного (65,52±6,24%) і астено-вегетативного (15,52±4,75%) варіантів; з ІІІ ступенем – астено-вегетативного (31,25±11,59%) і астено-іпохондричного (43,75±12,40%) варіантів психічної дезадаптації.
Для лікарів-психіатрів і психотерапевтів із синдромом «вигоряння» характерною є переважна представленість нарцисичного (39,09±4,65%), депресивного (28,18±4,29%) і мазохістичного (14,55±3,36%) типів особистісної організації. Розподіл типів особистісної організації має свої особливості в залежності від ступеня синдрому «вигоряння»: для лікарів з I ступенем синдрому «вигоряння» найбільш типовою є депресивна (77,78±6,93%), з II ступенем – нарцисична (68,97±6,07%), з III ступенем – мазохістична (75,00±10,83%) структури особистості.
Для лікарів із синдромом «вигоряння» І ступеня характерним є наявність дистимічного типу акцентуації (27,78±7,47%), інтровертованості (83,33±6,21%), флегматичного типу темпераменту (77,78±6,93%). Лікарі з ІІ ступенем синдрому «вигоряння» відрізняються наявністю циклотимічної (17,24±4,96%) і афективної (15,52±4,75%) акцентуацій, екстравертованістю (77,59±5,48%), холеричним типом темпераменту (53,45±6,55%). Лікарям з ІІІ ступенем синдрому «вигоряння» притаманні емотивна (37,50±12,10%) і дистимічна (25,00±10,83%) акцентуації, інтровертованість (81,25±9,76%) і меланхолічний тип темпераменту (62,50±12,10%).
В міру прогресування синдрому «вигоряння» зростає кількість лікарів з високим рівнем нейротизму (від 11,11±5,24% при І до 68,75±11,59% при ІІІ ступенях) і низьким рівнем само-ефективності (від 68,75±11,59% при І до 30,56±7,68% при ІІІ ступенях).
Основні несвідомі захисні механізми в лікарів з депресивною структурою особистості представлені інтроекцією, ідеалізацією і звертанням проти себе; з нарцисичною – ідеалізацією, знецінюванням і перфекціонізмом; з мазохістичною – інтроекцією, звертанням проти себе, ідеалізацією, моралізацією, запереченням і відреагуванням у виді аутоагресії.
Для лікарів з різними типами особистісної організації притаманні наступні типи патернів відносин «Я – Інший»: в осіб з депресивною структурою особистості – «неповноцінний Я – всемогутній Інший»; з нарцисичною структурою – «агресивно-всемогутній Я – неповноцінний Інший»; з мазохістичною структурою – «альтруїстично-всемогутній Я – нужденний у допомозі (неповноцінний) Інший».
Порушення психологічного функціонування в системі «лікар – пацієнт» відбувається в лікарів з різними типами особистісної організації різними шляхами: з депресивною структурою – утрудненнями в наданні допомоги пацієнтам у проробленні ними процесу сепарації, несвідомим бажанням прийняти на себе виховну роль і ослабленням власних емпатичних можливостей; з нарцисичним типом – перебільшеним бажанням позитивної оцінки себе, схильністю формувати «помилково-терапевтичні» відносини з хворими і несвідомими почуттями ревнощів і заздрості до інших лікарів; з мазохістичною структурою – страхом експлуатації іншими, дистанціюванням від пацієнтів, емоційною холодністю й відторгненістю.
Для досягнення інтеграції інтрапсихічних структур найбільш ефективним є застосування комплексної диференційованої системи психотерапевтичної корекції, що включає в себе послідовні етапи раціональної і групової психодинамічної психотерапії. Пріоритетними напрямками психотерапевтичних втручань в лікарів з депресивною структурою особистості повинні бути конфронтація самодеструктивності, пряме звертання до їх особистості і заперечення інтелектуалізацій, з нарцисичною структурою – відбиття і контейнерування проекцій і віддзеркалювання; з мазохістичною – прояснення, відреагування в групі, узагальнення.
Диференційоване застосування психотерапевтичної корекції сприяє повної компенсації синдрому «вигоряння» в 83,78±4,29% лікарів і частковому у 10,81±3,61% як результату часткової перебудови структури особистості лікарів-психіатрів і психотерапевтів, адаптації захисних механізмів, нормалізації психічного стану, зниження рівня невротизації, істотного підвищення рівня соціально-психологічної адаптації, само-ефективності і терапевтичної продуктивності в цілому. Стійкий терапевтичний ефект протягом двох років зберігається у 68,92±5,38% лікарів.
Публікації автора:
Михайлов Б.В., Гавриленко М.А. Синдром «выгорания», его причины и способы коррекции //Архів психіатрії. – Київ, 2001. – № 4 (27). – С. 32 – 36. (Здобувачем особисто проведено аналіз стану проблеми синдрому «вигоряння» у вітчизняній та світовій літературі, описані критерії його діагностики і механізми формування).
Гавриленко М.А. Некоторые особенности проведения тренинговых аналитических групп // Український вісник психоневрології. – Харків, 2002. – Т. 10, Вип. 2 (31) – С. 97 – 98.
Гавриленко М.А. Синдром «выгорания» и его психотерапевтическая коррекция // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2002. – Т.6, № 3 (20) – С. 57 – 59.
Гавриленко М.А. К вопросу о развитии синдрома «выгорания» у врачей психиатров-психотерапевтов // Архів психіатрії. – Київ, 2002. – № 4 (31). – С. 192 – 194.
Гавриленко М.А. Некоторые практические отличия классической и современной психоаналитической психотерапии // Медицина на межі століть: відкриття та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти. – Харків, 1999. – С. 60 – 61.
Михайлов Б.В., Гавриленко М.А. До питання про структуру особи лікарів-психіатрів // Форум психіатрії і психотерапії. – Львів, 2000. – Т. 2. – С. 75 – 77. (Здобувачем особисто проведено аналіз літературних даних щодо ментальності і психоемоційного стану лікарів-психіатрів та психотерапевтів).
Михайлов Б.В., Мартыненко А.А., Сердюк А.И., Андрух Г.П., Маркова М.В., Федосеев В.А., Сарвир И.Н., Серик Т.В., Гавриленко М.А., Селюкова Т.В. Острые массовые нарушения психической сферы у населения Украины // Проблеми екстремальної психіатрії: Матеріали науково-практичної конференції «Платонівські читання» (11 – 13 травня 2000). – Харків, 2000. – С. 72 – 73. (Здобувачем здійснені дослідження гострих стресових станів лікарів психіатрів-психотерапевтів в Україні та їх наукова інтерпретація).
Гавриленко М.А. Психодинамические аспекты психосоматических заболеваний // Психосоматические расстройства. Актуальные проблемы реабилитации. – Донецк, 2001. – С. 42.
Гавриленко М.А. Особенности синдрома «выгорания» у врачей-психиатров // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Материалы научно-практической конференции, посвященной 15-летию кафедры сексологии и медицинской психологии Харьковской медицинской академии последипломного образования. – Харьков, 2002. – С. 55 – 56.
Гавриленко М.А. Нормальне і патологічне горе (психодинамічний підхід) // Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених: Матеріали конференції молодих психіатрів Харківської медичної академії післядипломної освіти (27 травня 2003 року). – Харків, 2003. – С. 19 – 20.
Гавриленко М.А. Контрперенос в работе врача-психотерапевта // Український медичний альманах. – Луганськ, 2004. – Т. 7, № 4. – С. 31.
