У висновках підбиваються підсумки наукового дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення антикорупційного законодавства України. 1. Адміністративний примус у протидії корупції має специфічні риси, зокрема: метою застосування адміністративного примусу є забезпечення належного виконання державними службовцями та іншими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, владних повноважень; застосування заходів адміністративного примусу профілактичного характеру може бути пов'язане з елементами службового підпорядкування; реалізація адміністративного примусу покладена переважно на органи виконавчої влади (їх уповноважених осіб). При цьому адміністративний примус, пов’язаний з правопорушенням, реалізують як органи уповноважені (згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією") вести цю боротьбу, так і інші органи, наприклад суди, які є єдиними органами уповноваженими застосовувати адміністративні стягнення; суб’єктами, на які спрямований адміністративний примус, є виключно державні службовці та інші особи, уповноважені на виконання функцій держави. 2. Пропонується класифікація заходів адміністративного попередження корупційних порушень, залежно від мети їх застосування, а саме: загальнопревентивні; спеціально-превентивні та безпосередньо-превентивні. До заходів загальнопревентивного характеру належать конкурсний відбір, атестація та ротація. Основним призначенням цих заходів є забезпечення відбору професійних фахівців, а запобігання протекціонізму та встановленню корупційних зв’язків є другорядною метою. До адміністративно-попереджувальних заходів спеціально-превентивного характеру віднесено заходи, спрямовані на недопущення до державної служби осіб, потенційно здатних на вчинення правопорушень, а також заходи запобігання встановлення корупційних зв’язків. Такими заходами є: обмеження права на державну службу для певних категорії осіб; вимога задекларувати прибутки й майно; заборона безпосереднього службового підпорядкування близьких родичів. Заходами безпосередньо-превентивного характеру є спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, які містяться у ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією". 3. Підставою для застосування адміністративно-профілактичних заходів (заходів не пов’язаних із правопорушенням) є набуття особою статусу державного службовця або особи, уповноваженої на виконання функцій держави. 4. У законодавстві немає єдиного підходу при встановленні обмежень права на державну службу. Диференціація таких обмежень повинна відбуватися за принципом: чим більший обсяг владних повноважень державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, тим жорсткіші обмеження права на державну службу повинні застосовуватись. 5. Інститут адміністративного припинення в протидії корупції має комплексне призначення: припинення корупційного порушення, що триває або має продовжуваний характер; забезпечення можливості притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності; усунення шкідливих наслідків. Пропонується здійснювати класифікацію заходів адміністративного припинення у протидії корупції за ступенем їх автономності, а саме: самостійні заходи (безпосередньо спрямовані на припинення корупційних правопорушень та усунення шкідливих наслідків) і допоміжні заходи (мають на меті забезпечити адміністративне провадження у справах про корупційні адміністративні правопорушення). 6. Застосування заходів адміністративного припинення, спрямованих на забезпечення провадження у справах про корупційні адміністративні правопорушення, у багатьох випадках ускладнено у зв’язку з особливим правовим статусом окремих суб’єктів корупційних правопорушень. 7. Адміністративні стягнення, що застосовуються за вчинення корупційних правопорушень, мають винятково майновий характер. Стягнення (відшкодування) в доход держави подарунка (винагороди) або вартості незаконно отриманих послуг згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією" по суті є конфіскацією. Тому доцільно внести відповідні зміни до ст. 1 зазначеного закону, замінивши словосполучення "стягнення в доход держави" на термін "конфіскація". 8. При визначенні розміру штрафу за корупційні діяння та за правопорушення, пов’язані з невиконанням вимог фінансового контролю, доцільно оперувати категорією кратності. Пропонується внести зміни у статтях 7 та 9 Закону України "Про боротьбу з корупцією", передбачивши штраф у розмірі від 20 до 50 % вартості незаконно отриманого доходу або незадекларованого майна. 9. Пропонується розширити перелік адміністративних стягнень, за вчинення інших корупційних правопорушень, передбачених статтями 8 та 9 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Внести зміни до цих статей, передбачивши за порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і порушення вимог фінансового контролю як альтернативне адміністративне стягнення попередження. 10. Особливістю провадження у справах про корупційні правопорушення є чітка регламентація, стислий і диференційований характер строків провадження. 11. Обґрунтовано необхідність збільшення строку надіслання адміністративного протоколу про корупційне правопорушення до суду з триденного до п'ятнадцятиденного. У зв’язку з цим пропонується внести відповідні зміни до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Список опублікованих автором праць за темою дисертації 1. Гайдук А.В. Вдосконалення антикорупційного законодавства України // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 3. – С. 42–47. 2. Гайдук А.В. Співвідношення та сутність понять "корупція" та "організована злочинність" // Вісник Донецького Університету. Серія: Економіка і право. – 1999. – № 3. – С. 35–39. 3. Гайдук А.В. Роль адміністративної юстиції в підвищенні ефективності боротьби з корупцією // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 109–117. 4. Гайдук А.В. Про помилки при кваліфікації корупційних порушень на стадії досудової перевірки матеріалів // Держава и право: Збірник наукових праць. – 2000. – Вип. 8 – С. 188– 193. 5. Гайдук А.В. Корупція – камінь спотикання на шляху інвесторів // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сборник трудов. – Донецк: Донеччина, 2000 – С. 126–127. 6. Гайдук А.В. Корупція як загальноєвропейська проблема сучасності: Збірник наукових статей: Матеріали Міжнародної наукової конференції “Європа на порозі нового тисячоліття”. Київ. – 5 травня 1999. – С. 32–36. 7. Гайдук А.В. Проблеми правового забезпечення протидії корупції в Україні // Міжнародне право і національне законодавство: Збірник наукових праць. – К.: КиМУ, 2003. – Вип. 3 – С. 73–80. 8. Гайдук А.В. Про необхідність антикорупційного реформування державної служби в Україні // Проблеми державного будівництва в Україні. Вип. 8: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Шляхи євроінтеграції України". – Київ, 17–18 квітня 2004. – С. 200–202. | 