Анотація до роботи:
Лебедівна Л.І. Західноукраїнська проза 20-30-х років ХХ ст.: Проблема неоромантизму (О.Турянський, Р.Купчинський, А.Чайковський, А.Лотоцький, Б.-І.Антонич і Катря Гриневичева). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю – 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2007. У дисертації досліджується західноукраїнська проза 20-30-х років ХХ ст. під кутом зору виявлення в ній рис і особливостей неоромантизму. Показано розвиток неоромантизму в українській прозі, починаючи від О.Кобилянської аж до 20-30-х років ХХ ст., тяглість традицій і спільне та своєрідне в неоромантиків «старшого» й «нового» поколінь. Осмислюються філософсько-психологічні, культурно-історичні та літературно-естетичні аспекти художніх світів О.Турянського, Р.Купчинського, А.Чайковського, А.Лотоцького, Б.-І.Антонича, К.Гриневичевої, малодосліджений доробок яких розглядається у порівняльно-типологічному плані із творами західноєвропейських письменників-модерністів того періоду, а також визначаються особливості їх індивідуальних стилів. Неоромантизм розглядається як літературний напрям, базований на літературно-естетичних та світоглядних засадах, які представляють загальнолюдський світогляд, що має глибоке культурно-історичне коріння і грунтується на оптимістичній вірі та християнських принципах, характерних для цілої епохи міжвоєнного періоду – епохи відродження і самоусвідомлення української нації, а також її боротьби за державність, що виражало її національну своєрідність, створило позитивні умови для формування цього літературного напряму на теренах Західної України. У роботі зосереджується увага на синтетичному характері неоромантичного літературного напряму та аналізі типологічних рис неоромантизму. Звернення до неоромантичної творчості прозаїків 20-30-х рр. ХХ ст. дає можливість повніше представити літературний процес у міжвоєнній Галичині, визначити його особливості, тенденції, пріоритети. |
