Проведене дослідження дозволило з’ясувати роль заголовка як репрезентанта англомовного журнального мікротексту-повідомлення через сукупність структурних, семантичних та прагматичних ознак і виявити критерії та умови його функціональних транспозицій. Заголовок журнального мікротексту покликаний експліцитно передати мету повідомлення, встановити контакт з читачем, привернути його увагу, викликати зацікавленість до теми опублікованого матеріалу. Як компонент композиційної структури мікротексту заголовок набуває статус речення незалежно від його синтаксичної структури, оскільки він характеризується предикативністю й реалізує комунікативну інтенцію адресанта. Опосередкований характер комунікації в системі “адресант - адресат”, що відбувається за допомогою журнальних заголовків, зумовлює спектр виконуваних ними функцій: інформативну, оцінну, спонукальну та інтригуючу. Інформативна функція передбачає наявність у заголовках опорних елементів, які забезпечують висвітлення основного змісту повідомлення, однак залишають поза увагою окремі деталі повідомлення, що заохочує читача звернутися до всієї статті. Зазначена функція поєднується з оцінною, спонукальною та інтригуючою. Заголовки журнальних мікротекстів-повідомлень є поліфункціональними, а функція, що домінує в кожному конкретному заголовку, дає простір для його інтерпретації. Спектр функцій, що виконує заголовок журнального мікротексту-повідомлення, залежить від його структурної організації, яка представлена такими структурними моделями: односкладні (номінативні та віддієслівні), двоскладні (поширені, непоширені), складні, еліптичні, сегментовані речення та ізольовані підрядні речення. Використання односкладних, еліптичних, сегментованих речень та ізольованих підрядних речень у ролі заголовків пояснюється, насамперед, їхньою здатністю виражати думку в максимально стислій формі, що зосереджує увагу читача на найголовнішому у повідомленні. Серед заголовків, представлених двоскладними реченнями, найвживанішими структурами є поширені речення з атрибутивними або обставинними відношеннями, що зумовлює поєднання інформативної та оцінної функцій. Кількість предикативних центрів, що наповнюють заголовки, виражені складними реченнями, зумовлюють їхній інформаційний потенціал. Однак цей структурний тип не задовольняє вимоги лаконічності - однієї з основних вимог, що висуваються перед заголовком, тому є нечисленним. Семантика заголовків журнальних мікротекстів-повідомлень формується навколо опорних елементів ХТО, ЩО, ДЕ, КОЛИ. Вибір зазначених елементів у заголовку, які співвідносяться зі змістом тексту, зумовлює семантичні типи заголовків: заголовок-резюме, заголовок-індикатор і заголовок-локалізатор. Для заголовка-резюме притаманною є максимальна наявність опорних елементів тексту, які в компресованій формі передають його зміст. Заголовок-індикатор указує на предмет повідомлення, але не містить інформації, яка дозволяє заздалегідь передбачити зміст статті. Заголовок-локалізатор має усічену форму, задає просторові координати ситуації, але не дає можливості передбачити зміст повідомлення. Між заголовком і текстом повідомлення було виявлено такі типи логіко-семантичних відношень: еквівалентність, включення (родо-видові, видо-родові та партонімічні), перехрещення (каузальні: причина-наслідок, умова-наслідок, поступка-наслідок, мета-наслідок; асоціативні). Кожний тип відношень, що встановлюється між заголовком та текстом, має свої специфічні особливості, які виявляються у смисловій організації повідомлення, сприяючи розвитку його теми, й забезпечують логічний зв’язок заголовка з текстом. Як дійовий засіб прагматичного впливу на адресата заголовок виступає показником прагматичної природи тексту та впливає на його інтерпретацію. Основний прагматичний зміст заголовка полягає в тому, що він використовується як засіб привернення читацького інтересу. Заголовок журнального мікротексту-повідомлення виражається як прямими, так і непрямими мовленнєвими актами. Фактор адресата, зміст повідомлення, а також поетапність його сприйняття зумовлюють функціональне транспонування прагматичних типів заголовків. Саме тому заголовок може функціонувати як констатив, квеситив, директив, перформатив або менасив. Окремим різновидом непрямого мовленнєвого акту є іронічний заголовок, ілокутивна сила якого виникає внаслідок взаємодії ілокутивної сили мовленнєвого акту й іронічного наміру мовця. Іронічний заголовок виступає цілеспрямованим способом вираження інтенцій адресанта та висловлює його оцінку подій, про які йдеться. Іронія пов’язана з навмисним наміром мовця передати його нещирість щодо мовленнєвого акту, умови успішності якого він порушує. Постійним індикатором іронічної нещирості є порушення адресантом низки умов успішності мовленнєвого акту, дотримання яких необхідно для його ефективного здійснення. Проведений у роботі аналіз журнального заголовка як компонента мікротексту-повідомлення може бути використаним у вивченні текстів інших типів. Перспективним убачається дослідження заголовка з позицій когнітивної лінгвістики за допомогою методу концептуального аналізу. Зокрема, доцільним є вивчення заголовка як структурної організації, зміст якої представлений у вигляді фреймової сітки, що відбиває концептуальну модель фрагменту світу. |
