Черняк Наталія Петрівна. Забезпечення права обвинуваченого на захист у системі кримінального судочинства : Дис... канд. наук: 12.00.09 - 2008.
Анотація до роботи:
Черняк Н.П. Забезпечення права обвинуваченого на захист у системі кримінального судочинства.— Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза.— Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.
У дисертації розглянуто проблеми, пов’язані з підвищенням ефективності правозабезпечувальної діяльності на досудовому слідстві.
Досліджено забезпечення обвинуваченому права на захист у кримінальному судочинстві України, зокрема, реалізацію принципів презумпції невинуватості та змагальності сторін. Розкривається зміст історичних витоків формування статусу обвинуваченого, а також сучасні проблеми щодо статусу обвинуваченого. Розглянуто основні питання процесуальних гарантій обвинуваченого на стадії досудового слідства, зокрема, прав обвинуваченого та обов’язків прокурора, спрямованих на охорону й забезпечення законних інтересів і прав обвинуваченого.
Наукову новизну проведеного дослідження відображають основні положення й висновки, котрі виносяться на захист: встановлено (уточнено) історичні джерела формування статусу обвинуваченого й сучасні проблеми його визначення, котрі розширюють і прирощують нові наукові знання в теорії кримінального процесу.
Сформульовано пропозиції щодо змінення чинного законодавства та вдосконалення відповідного законодавства на захист, кримінально-процесуальних прав та законних інтересів обвинуваченого як особи, до якої можуть у повному обсязі застосовуватися заходи кримінально-процесуального примусу. Розроблені теоретичні положення й конкретні рекомендації, пов’язанні з реалізацією обвинуваченим права на захист.
Проводячи теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягала в комплексному правовому аналізі забезпечення права обвинуваченого на захист у системі кримінального судочинства, у висновках дисертант сформулював основні результати та пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення.
Додатково аргументовано, що забезпечення обвинуваченому права на захист — це самостійний принцип кримінального судочинства. Надаючи забезпеченню обвинуваченому права на захист значення конституційного принципу, держава покладає на слідчого, прокурора та суд низку важливих обов’язків. Зокрема, вони зобов’язані вести процес таким чином, аби кожен, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню та жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений; щоб забезпечити обвинуваченому можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого йому обвинувачення та забезпечити охорону його особистих майнових прав; щоб виявити обставини, що виправдовують обвинуваченого, а також ті, що пом’якшують його вину. Без виконання цих обов’язків право на захист стає нереальним.
Обґрунтовано, що право громадян на правовий захист, який виражається у вимозі забезпечити обвинуваченому право на захист та в інших конституційних принципах, — це один із найважливіших факторів боротьби за законність. Це насамперед сукупність процесуальних прав, наданих йому для захисту від обвинувачення як особисто, так і за допомогою захисника. Разом із тим, дане право необхідне також для захисту інших прав і охоронюваних законом інтересів обвинуваченого (майнових, трудових, моральних і т. ін.).
Критичний аналіз судової практики показав, що права особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину (в більшості випадків це стосується насильницьких злочинів), часто порушуються, необґрунтовані арешти нерідко застосовуються ще до пред’явлення обвинувачення тощо. Усе це, як правило, породжує обвинувальний ухил у роботі слідчих та прокурорських органів.
Сучасному розвитку законодавства сприяло б не лише поширення права обвинуваченого на захист і його гарантій, а й більш чітка регламентація відносин, котрі охоплюються цим правом, максимальна конкретизація закону. Наразі назріла необхідність у вирішенні цілої низки нагальних проблем, поєднаних із вивченням шляхів удосконалення захисту в кримінальному процесі.
Дисертантом висловлена думка, найбільш прийнятним варіантом в удосконаленні захисту в кримінальному процесі є підняття на законодавчому рівні ролі адвокатури. В Україні необхідно створити всі умови для того, щоб саме адвокат, а не хтось інший брав участь у кожній кримінальній справі й виконував свої обов’язки з максимальною старанністю. Це сприятиме підтриманню законності в суспільстві.
З метою посилення ролі органів досудового слідства настала необхідність передбачити в законодавстві положення про те, що державне обвинувачення підтримують особи, котрі не мають будь-якого стосунку до розслідування кримінальних справ і не є безпосередніми підлеглими прокурора, який затвердив обвинувальний висновок. Можливий також інший шлях вирішення цієї проблеми — звільнення прокурора від обов’язків затверджувати обвинувальний висновок і санкціонувати основні слідчі дії. У цьому разі розслідування кримінальних справ має закінчуватися складанням не обвинувального висновку, а постанови про направлення справи до суду.
Процесуальні функції — це виражені в законі основні напрямки процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб’єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів.
Кримінальний процес в Україні слід побудувати так, щоб у кожній із наступних стадій перевірялася законність та обґрунтованість дій, виконаних на попередніх стадіях процесу. Істотне порушення процесуальних прав особи, виявлене на кожній із наступних стадій, тягне за собою процесуальні санкції. Наприклад, скасування вироку спричиняє повернення справи на додаткове розслідування. Отже, сама система стадій кримінального процесу, закріплена в законі, є гарантією належного виконання дізнавачем, слідчим, прокурором, судом їхніх обов’язків з охорони прав і законних інтересів осіб, котрі беруть участь у кримінальному процесі.
Здійснення права на захист — це не лише прояв демократичних основ сучасного суспільного ладу, але й необхідна умова здійснення щирого правосуддя, найсуворішого дотримання законності та правопорядку. Сформульовані в роботі пропозиції щодо змін та доповнень до КПК України сприятимуть подальшому захисту прав і законних інтересів громадян.
Публікації автора:
Черняк Н.П. Право обвинуваченого на захист як предмет конституційного регулювання // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2002.— №3.— С.190-195.
Черняк Н.П. Принцип змагальності сторін у процесі кримінального судочинства // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2003.— №2.— С.41-46.
Черняк Н.П. Застосування законів, які забезпечують підозрюваному (обвинуваченому) право на захист // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2003.— №3.— С.284-290.
Черняк Н.П. Проблемні аспекти щодо захисту прав обвинуваченого у кримінальному судочинстві України // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2004.— №3.— С.266-270.
Черняк Н.П. Історичні витоки захисту прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві // Держава та право / Гуманітарний університет “Запорізький інститут гуманітарного та муніципального управління”. Серія: Право.— 2005.— №2.— С.165-168.
Черняк Н.П. Принцип презумпції невинуватості як гарантія забезпечення права обвинуваченого на захист // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2006.— №4.— С.197-204.
Черняк Н.П. Деякі аспекти реалізації права обвинуваченого на захист на стадії закінчення досудового слідства // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2007.— №3.— С.294-299.
Черняк Н.П. Ідеологічні та процесуальні гарантії права обвинуваченого на захист // Зб. матеріалів Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства”. 14-15 травня 2002 року.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002.— Ч.2.— С.132-134.
Черняк Н.П. Щодо порядку реалізації права обвинуваченого (підозрюваного) на захист у кримінальному судочинстві // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наук. конф. молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”.— Хмельницький: В-во Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2003.— С.342-343.
Черняк Н.П. Роль органів внутрішніх справ у реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми і напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини”. 11-12 грудня 2003 року: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003.— Ч.1.— С.183-187.
Черняк Н.П. Історичні витоки захисту прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства”. 28-29 травня 2004 року: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003.— Ч.2.— С.107-111.
Черняк Н.П. Проблемні аспекти щодо захисту прав обвинуваченого на досудовому слідстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства”. 20-21 травня 2005 року: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2005.— Ч.1.— С.102-104.
Черняк Н.П. Історичні витоки формування прав і свобод людини та становлення інституту захисту прав обвинуваченого в кримінальному судочинстві // Матеріали круглого столу “Захист прав і свобод особи у кримінальному судочинстві України”. 18 травня 2007 року. м.Запоріжжя.
Черняк Н.П. Використання методів психологічного впливу при попередженні й розкритті злочинів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень”. 02 листопада 2007 року: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін-т ДДУВС, 2007.— Ч.2.— С.76-78.
