У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці теоретико-правових та організаційних засад забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ та наданні науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності такої діяльності. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. 1. Визначення сутності прав і свобод людини як об’єкта правоохоронної діяльності дозволило узагальнити системні характеристики категорії прав і свобод людини, довести, що вони мають природну основу, є невід’ємними для кожного індивіда, позанаціональними і позатериторіальними, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, функціонують як об’єкт міжнародно-правового регулювання й захисту. В результаті дослідження надано авторську класифікацію прав і свобод людини залежно від ступеня їх функціонального забезпечення органами внутрішніх справ. Визначено, що права і свободи кожної групи мають окремий організаційно-правовий набір засобів і методів їх забезпечення органами внутрішніх справ. 2. На підставі ретроспективного аналізу діяльності міліції та поліції виявлено закономірності й тенденції, що впливають на ефективність забезпечення прав і свобод людини правоохоронними органами держави. Доведено, що особливе становище органів внутрішніх справ зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні правоохоронної діяльності, а також тим, що на них покладається головний тягар боротьби зі злочинністю та роботи з профілактики і запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби зі злочинністю, що є складовою внутрішньої політики суверенної і незалежної України. Діяльність органів внутрішніх справ, спрямована на забезпечення прав і свобод людини, має певні особливості, що зумовлюються їх повноваженнями. Компетенція органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини реалізується в різних сферах, зокрема під час охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, провадження дізнання тощо. Особливості діяльності міліції щодо забезпечення прав і свобод людини визначаються також засобами та методами цієї діяльності, які залежать від умов життя нашого суспільства і тому можуть змінюватися і вдосконалюватися з його розвитком. 3. У результаті системного аналізу впровадження міжнародних стандартів у діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини розроблено рекомендації щодо шляхів удосконалення організаційно-правового забезпечення правоохоронної діяльності, що базуються на верховенстві загальнолюдських цінностей. Доведено, що для розвинених країн характерна наявність загальнонаціональних і регіональних програм діяльності поліції, які включають юридичні, організаційно-управлінські та інші взаємозалежні заходи, що мають достатнє фінансове забезпечення. В Україні за роки незалежності законодавчо закріплені права та свободи людини, а також розбудовується система їх правового захисту, які в основному відповідають вимогам існуючих міжнародних стандартів. У той же час у законодавчих актах практично відсутній механізм організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини. Усунення означеної прогалини необхідно здійснювати у таких напрямках, як, по-перше, внесення відповідних змін до Конституції України як основного джерела норм, що регламентують загальні засади забезпечення прав і свобод людини; по-друге, внесення змін до цивільного, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального та оперативно-розшукового законодавства. Обґрунтовано необхідність розробки Кодексу прав і свобод людини, в якому повинні бути визначені принципи діяльності державних органів щодо забезпечення прав і свобод людини, міститися узагальнений перелік прав і свобод, їх конституційні гарантії, процедура їх забезпечення, порядок відновлення. По-третє, приведення нормативних актів МВС України у відповідність до міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав і свобод людини. 4. Визначено місце правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ в механізмі організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини, яка характеризується двовекторністю. Перший напрямок пов’язаний з адміністративно-правовими засобами забезпечення, другий – з реалізацією кримінально-правових норм. При цьому у взаємовідносинах з людиною посадові особи органів внутрішніх справ мають виходити з пріоритету забезпечення прав і свобод людини над іншими завданнями правоохоронної діяльності. 5. Дослідження генезису, теоретичних та організаційно-правових основ діяльності поліції США, Канади, Великобританії, Німеччини, Франції та інших країн у сфері забезпечення прав і свобод людини дозволило провести порівняльний аналіз цих проблем з проблемами адміністративної діяльності української міліції. Визначено напрями використання в Україні досвіду діяльності поліції зарубіжних країн у сфері забезпечення прав і свобод людини, зокрема покращення нормативного регулювання адміністративної діяльності міліції та отпимізація системи критеріїв оцінки стану забезпечення нею прав і свобод людини, вдосконалення структури органів внутрішніх справ, вирішення питань кадрового забезпечення міліції, впровадження нових форм і методів забезпечення прав і свобод людини, застосування інноваційних технологій у процесі підготовки персоналу органів внутрішніх справ. 6. Комплексний аналіз завдань і функцій органів внутрішніх справ дозволив дійти висновку щодо забезпечення прав і свобод людини як пріоритетного напряму та стратегічної мети діяльності Міністерства внутрішніх справ України. Встановлено, що нагальною потребою є переорієнтація каральної функції органів внутрішніх справ на забезпечувальну, в межах якої права і свободи людини виступають визначальним фактором гуманізації правоохоронної діяльності відповідно до міжнародних стандартів. При формуванні новітньої концепції управління органами внутрішніх справ слід враховувати конституційні положення щодо відповідальності держави перед людиною за свою діяльність у сфері забезпечення прав і свобод людини. 7. Аналіз практики діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини дозволив виділити ряд проблем, що пропонується розв’язати шляхом розробки та впровадження у життя державно-правової концепції забезпечення прав і свобод людини в адміністративній діяльності міліції. Метою концепції повинно стати перетворення адміністративного права на “право забезпечення прав людини”. 8. У роботі обгрунтовано базові науково-теоретичні положення організації діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини. Категорію “механізм організаційно-правового забезпечення прав і свобод людини” вперше розкрито з точки зору динамічних взаємозв’язків між основними умовами, передумовами і засобами забезпечення органами внутрішніх справ прав і свобод людини та їх взаємодії. Це дозволило систематизувати дослідження процесу забезпечення прав і свобод людини, розкрити структуру, взаємозв’язок та взаємодію всіх елементів і ланок системи забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ з позицій аналізу особливостей специфіки повноважень органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини. 9. Визначено необхідність створення адміністративно-правового інституту забезпечення прав і свобод людини, який передбачає збалансовані взаємно кореспондуючі права та обов`язки органів влади і приватних осіб, та врегулювання їх взаємовідносини на підставі всебічного забезпечення прав і свобод людини. Створений інститут повинен бути комплексним, тобто він має містити норми, що регулюють відносини осіб з усіма суб’єктами виконавчої влади, зокрема з органами внутрішніх справ. 10. Зважаючи на те, що соціальні, організаційні, фінансові та правові чинники, інтенсивний розвиток нових суспільних відносин, процеси становлення правової держави зумовлюють потребу подальшого реформування системи органів внутрішніх справ України, в роботі визначаються основні шляхи і напрямки такого реформування щодо забезпечення прав і свобод людини. Розроблено цілісну систему управління органами внутрішніх справ у цій сфері, підкріплену концептуально-методологічними положеннями, принципами, підходами, моделями, спрямованими на вдосконалення організаційно-правових засад і практики забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ. 11. Доведено, що розвиток органів внутрішніх справ повинен бути спрямований на забезпечення прав і свобод людини. Основними шляхами цього розвитку можуть бути: створення місцевої міліції; приведення стану управління органами внутрішніх справ у відповідність до загальносвітових стандартів; упровадження кримінологічного супроводження діяльності органів внутрішніх справ; чітке визначення форм і методів діяльності міліції у сфері забезпечення прав і свобод людини, заснованих не тільки на суворому контролі з боку посадових осіб усіх рівнів, а й на розумінні кожним працівником персональної відповідальності за порушення цих прав та свобод. 12. Визначено шляхи вдосконалення роботи з персоналом органів внутрішніх справ як засобу підвищення ефективності їх діяльності щодо забезпечення прав і свобод людини. Сформульовано головну мету нової кадрової політики, що полягає у створенні організаційно-правових, соціальних, виховних, психологічних, матеріально-технічних, фінансових, економічних та інших передумов для формування високопрофесійного персоналу органів внутрішніх справ, здатного ефективно, на високому рівні забезпечувати права і свободи людини. 13. Запропоновано інноваційну концепцію реформування підготовки персоналу органів внутрішніх справ з проблем забезпечення прав і свобод людини, що базується на комплексному використанні сил та засобів міліції, визначенні раціональних форм і методів наповнення кадрового потенціалу, формуванні висококваліфікованих кадрів органів внутрішніх справ, удосконаленні системи вищих навчальних закладів МВС України. 14. З метою об’єктивного визначення місця правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ у загальнонаціональному організаційно-правовому механізмі забезпечення прав і свобод людини, адаптації в Україні досвіду діяльності поліції зарубіжних країн у цій сфері з позицій організаційної цілісності, впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ науково-теоретичних й концептуальних положень щодо управління правоохоронною діяльністю у сфері забезпечення прав і свобод людини пропонується ввести в апараті Міністра внутрішніх справ України посаду радника Міністра з питань забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ. До функціональних обов’язків радника Міністра також слід віднести контроль за здійсненням підготовки фахівців у сфері національного та міжнародного права з питань забезпечення прав і свобод людини; визначення основних напрямів та першочергових заходів щодо набуття всіма категоріями населення правових знань та навичок їх застосування, сприяння координації та дієвій участі органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, навчальних закладів і наукових установ у формуванні правосвідомості людей; забезпечення вільного доступу до джерел інформації з проблематики дотримання прав людини. Одночасно аналогічні посади доцільно ввести в центральних апаратах інших правоохоронних органів. |
