У висновках зазначається, що вивчення питань, пов'язаних з процесуальними гарантiями права обвинуваченого на захист, дає можливiсть виділити ряд особливостей кримінально - процесуального законодавства ФРН, за якими воно вiдрiзняється вiд законодавства України, а саме: - обов'язкове призначення обвинуваченому захисника у випадку тримання його пiд вартою бiльше як три мiсяцi ( 117 КПК ФРН ); - максимальний строк попереднього ув’язнення не може перевищувати 6 мiсяцiв, а у виняткових випадках - 1 року ( 122 КПК ФРН ); - судовий розгляд повинен розпочатися не ранiше нiж через тиждень пiсля вручення пiдсудному виклику. Якщо цей строк не дотриманий, то пiдсудний має право вимагати вiдкладення розгляду справи ( 217 КПК ФРН ); - захисник викликається до суду шляхом вручення письмового повiдомлення не менш як за тиждень до початку судового розгляду. Якщо цього строку не додержано, то вiн може вимагати перенесення дня розгляду справи ( 218 КПК ФРН ); - наявнiсть у обвинуваченого права на виклик будь-якої особи як свiдка, навiть при вiдхиленнi такого клопотання головуючим суду ( 220 КПК ФРН ); - можливiсть допиту суддею свiдка чи експерта в порядку прохання або доручення, якщо їх явцi перешкоджають поважнi причини, зокрема хвороба, велика вiдстань ( 234 КПК ФРН ); - закрiплення принципу безпосередностi ( обов’язковий допит судом будь-якої особи - 250 КПК ФРН ); - пiдсудний, якщо навiть за нього виступав захисник, повинен бути опитаний, чи бажає вiн брати участь в судових дебатах ( 258 КПК ФРН ); - доки не складено протокол судового засiдання, вирок суду не може бути вручений ( 274 КПК ФРН ) та інші особливості, якi можна вiднести до позитивних. Цi положення заслуговують на увагу їх вивчення при реформуваннi кримiнально-процесуального законодавства України. Водночас потребують бiльш критичного ставлення до себе тi новi положення КПК ФРН, у яких законодавець ФРН, виходячи з iнтересiв успiшної боротьби зi злочиннiстю i протидiї спробам перешкоджати встановленню iстини у справi, вимушено закрiпив у законi. Це, зокрема: - лiквiдацiя у 1974 роцi iнституту попереднього слiдства i перехiд до прокурорського дiзнання, що позбавило обвинуваченого в повному обсязi знайомитися з матерiалами справи i заявляти клопотання; - виключення захисника з процесу ( 138a, 138б, 138c КПК ФРН ); - обмеження конституцiйного права на недоторканнiсть житла, особисту свободу в зв’язку з розширенням пiдстав для обшуку житла, особи; - затримання не лише пiдозрюваних у вчиненнi злочину, але й будь-якої особи, якщо це необхiдно для забезпечення розслiдування злочину; - оголошення лише резолютивної частини вироку ( 268 КПК ФРН ) та інші. А в цілому, за винятком зазначених положень, право обвинуваченого на захист в ФРН є одним iз проявiв демократизму, виражає суть всiєї системи кримiнально-процесуального законодавства i встановленого порядку розслiдування i розгляду кримiнальних справ. Аналiз питань, пов’язаних з процесуальними гарантiями права обвинуваченого на захист, досвiд ФРН з дослiджуваного питання дозволяють глибше вивчити зарубiжне законодавство i чiткiше визначити переспективи удосконалення українського законодавства. |