Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили зробити ряд висновків теоретичного, методичного та практичного спрямування: 1. Фінансова стійкість характеризує такий обсяг фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно і ефективно маневруючи грошовими коштами забезпечує безперервність і розвиток процесу виробництва та реалізації продукції за рахунок зростання капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Фінансова стійкість – це така властивість підприємства, яка дозволяє функціонувати і розвиватися в умовах мінливого внутрішнього і зовнішнього середовища, долати всі виробничо-економічні перешкоди і зберігати своє фінансове положення. 2. Основними завданнями оцінки фінансової стійкості підприємства є: вивчення відповідності між засобами і їх джерелами фінансування, раціональності їх розміщення та ефективності використання; загальна оцінка стійкості фінансового стану та факторів її зміни; визначення основних резервів зміцнення фінансової стійкості; прогнозування фінансової стабільності підприємства на перспективу. Оцінка фінансової стійкості має відповідати вимогам однозначності, комплексності і лояльності. 3. Для оцінки фінансової стійкості слід використовувати аналітичний баланс, який являє собою групування статей і розділів у форму, що полегшує розрахунок основних показників. Активи підприємства запропоновано класифікувати за терміном використання (активи довго- та короткотермінового використання, або постійні і поточні активи) та відповідно до реального змісту (фінансові і матеріальні активи). Для зручності дослідження доцільно проводити агрегатування статей балансу. 4. Фінансова стійкість сільськогосподарського підприємства характеризується достатністю довготермінових джерел фінансування виробничих запасів. Сільськогосподарське підприємство виходячи із особливостей фінансування сезонних потреб може підтримувати фінансову рівновагу при використанні короткотермінових позик. 5. Загальна оцінка фінансової стійкості підприємства повинна включати такі етапи: складу і динаміки активів, наявності і структури поточних активів, динаміки і структури фінансових ресурсів; взаємозв'язку активу і пасиву балансу, величини власного поточного капіталу; стану дебіторської і кредиторської заборгованостей; платоспроможності. 6. Заключним етапом дослідження фінансової стійкості є розрахунок фінансових коефіцієнтів. В їх системі пропонуємо визначити три групи. До показників структури пасиву балансу віднесено: коефіцієнт власного капіталу, коефіцієнт позикового капіталу, показник довготермінової фінансової незалежності. В групу показників структури активів включено: коефіцієнт майна виробничого призначення, коефіцієнт придатності довготермінових активів, коефіцієнт мобільності активів, коефіцієнт мобільності поточних активів, коефіцієнт мобільності реальних активів. До групи показників, які виражають співвідношення між активами сільськогосподарського підприємства і джерелами їх формування, віднесено: коефіцієнт забезпеченості поточних активів, коефіцієнт забезпеченості запасів власними і позиковими джерелами, коефіцієнт маневрування власного і позикового капіталу, коефіцієнт інвестування власними джерелами і довготерміновими кредитами. 7. Поточні активи і виробничі запаси сільськогосподарських підприємств за останні роки були недостатньо забезпечені власними і позиковими джерелами фінансування, власні і позикові кошти мали низьку мобільність. Підприємства майже не залучали кредитів. Проте висока придатність довготермінових активів досліджуваних підприємств і значна величина їх майна виробничого призначення свідчить про існуючий потенціал до забезпечення фінансової стійкості. 8. Ефективне управління внутрішніми факторами діяльності підприємства для досягнення фінансової стійкості має передбачати: оптимізацію складу і структури активів підприємства, раціоналізацію їх обороту; ефективне розміщення власних фінансових ресурсів та мобілізацію залученого капіталу; забезпечення самофінансування за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; ліквідацію заборгованості підприємства. 9. Створення сприятливого зовнішнього середовища для підвищення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств слід здійснювати за напрямками: формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на основі удосконалення земельних та майнових відносин власності; надання правовому забезпеченню більшої динамічності, якості і соціально-економічної результативності; удосконалення системи управління аграрною сферою; удосконалення системи оподаткування, цінової політики, кредитної системи; ліквідація заборгованості і належний страховий захист сільськогосподарських товаровиробників; розвиток інфраструктури агропромислового ринку. Таким чином, за рахунок використання розроблених теоретично-методологічних положень та втілення запропонованих практичних заходів може бути здійснено забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. | 