Анотація до роботи:
Вальченко І.В. «Итальянские новеллы» та повість «Микеланджело» Д.С. Мережковського: стилізація, міфопоетика, інтертекст – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2006. У дисертації здійснено всебічний аналіз поетики та жанрових особливостей «Итальянских новелл» та повісті «Микеланджело». Дослідження довело, що важливу роль в цих творах Мережковського відіграють символи, інтертекст та міфопоетика. Його новели стилізовані під новелістику італійського Ренесансу та утворюють цикл, а повість є «новим міфом» про Художника – Творця. «Итальянские новеллы» та повість «Микеланджело розглянуті в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть (трилогії «Христос и Антихрист», «Вечные спутники», «Л. Толстой и Достоевский»), його творів емігрантського періоду («Данте») та літератури російського символізму та постсимволізму. Дослідження засвідчило тісний зв'язок «Итальянских новелл» та повісті-міфу «Микеланджело» із загальними релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями Мережковського. Доведено, що ці твори є важливою частиною єдиного «тексту» автора. Мала проза та повість Мережковського своєрідно відобразили загальні тенденції розвитку літератури «срібного століття»: процес оновлення історично сформованих жанрів новели та повісті за рахунок стилізації, інтертексту, міфопоєтики та широкого використання образів-символів. Все це дозволило уточнити внесок письменника-символіста в розвиток модерністської літератури. | 