Анотація до роботи:

Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві: Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 12.00.12. – філософія права. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003 р.

У дисертації розроблено концепцію, за якою істина у праві є цінністю, котра посідає важливе місце в загальній ієрархії правових цінностей, остання ж повинна мати обґрунтування з точки зору істини. Доведено, що цінності у правовій сфері залежать від їх істинності в розумінні відповідності справжній, істинній природі людини і суспільства. Разом з тим повне визначення істини мусить відображати наявність у неї аксіологічного аспекту. Обґрунтовано, що в реальному праві цінності та істина становлять структуровану, розгалужену єдність, і її потрібно враховувати для з’ясування їх природи. Ціннісно-істиннісний аспект притаманний кожній сфері права – правотворчості, правореалізації та юридичній науці. Правове суспільство саме виступає як істинна цінність, оскільки воно утверджує загальнолюдські цінності, що є найвищим синтезом цінностей та істини.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, що полягає у з’ясуванні сутності й форм єдності цінностей та істини у праві й виявленні її філософських основ. Результати мають такий вигляд.

Право є величезною соціальною цінністю як один з основних засобів самоорганізації суспільства. Насамперед його цінність є інструментальною. Одночасно воно виступає необхідним елементом культури і має самостійну цінність. З іншого боку, одне з головних місць у категоріальному апараті юриспруденції посідає категорія істини.

Для глибокого вивчення цінностей та істини у праві потрібно врахувати взаємний зв’язок між ними. Дисертант уточнює дефініцію категорії цінності. В найширшому розумінні її прийнято розглядати як певний витвір природи чи культури, що характеризується особливою значущістю для життєдіяльності людини. Але наукове дослідження природи цінностей приводить до висновку, що цінності мусять відповідати дійсній, істинній природі людини. З іншого боку, традиційне означення істини як відповідності змісту знання об’єкту слід вважати обмеженим, адже істина має аксіологічний аспект, що є дуже важливим для права.

Дослідження науки права свідчить про наявність у неї істиннісно-ціннісного аспекту. Він притаманний усім стадіям правового пізнання: проблемі, ідеї, гіпотезі (версії), теорії (а також парадигмі). Правова практика є інтегральним критерієм рівня розвитку правового знання в єдності його цінності та істинності. У правознавстві істина відіграє провідну роль відносно цінності.

У дисертації робиться висновок, що ціннісно-істиннісний аспект має також правотворчість, процес формування і прийняття юридичних норм. Цим останнім притаманна діалектична єдність цінності та істини. Взаємний зв’язок розглядуваних категорій виявляється і при реалізації права. Так, правосуддя має на меті саме досягнення єдності цінностей та істини. У правотворчості та правореалізації цінності відіграють провідну роль, а істина – підпорядковану.

Отже, в дисертації розроблено філософські основи взаємного зв’язку аксіологічного й гносеологічного підходів до права як особливої сфери соціального життя. Цінності та істина виявляються у ній принципово нероздільними. Вони пронизують одна одну. У праві має місце безпосередня рефлексія істинного у цінному та цінного в істинному. Право – найблагодатніша предметна область для вивчення взаємовідношення між цінностями та істиною. Провідною його рисою виступає єдність: шкала цінностей у цій сфері обумовлена істиною, а істина як цінність тісно пов’язана з іншими цінностями права.

Усвідомлення та послідовне втілення у життя цієї системної єдності цінностей та істини у праві, взяте як світоглядний і загальнометодологічний принцип, повинне сприяти прискоренню правового поступу в нашій країні. Зокрема, вказаний принцип орієнтує суспільство на удосконалення права як одного з основних засобів саморегуляції шляхом розробки нових норм та їх реалізації. Причому цей процес повинен мати на меті взаємоузгодження цінностей та істини, утвердження загальнолюдських цінностей, котрі відповідають природі особистості та суспільства і виступають історично найвищим синтезом цінностей та істини. Тією мірою, якою зазначена мета досягається, саме суспільство стає правовим і перетворюється на істинну цінність.

Публікації автора:

1. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві. Монографія – К.: НАВСУ, 2000. – 200 c. (12,5 д.а.).

2. Бандура О.А. Диалектико-материалистический анализ прагматистско-операционалистской методологии физики // Методологическая функция материалистической диалектики в современном естествознании: Коллективная монография. – К.: Вища шк., 1978. – С. 70–77 (0,5 д.а.).

3. Бандура О.О. Співвідношення ефективності інженерного рішення та істинності наукового знання // Методологічні проблеми інженерної діяльності: Колективна монографія. – Вінниця: Вінницьк. держ. тех. ун-т, 1994. – С. 71–81 (0,5 д.а.).

4. Бандура О.А., Зотов А.Ф. Прагматистски-операционаистская концепция научных понятий // Философские науки. – 1977. – № 3. – С. 94–104 (1 д.а.).

5. Бандура О.О. Цінність як сутнісна характеристика права // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – № 2. – С. 7–23 (1,2 д.а.).

6. Бандура О.О. Проблема істини в галузі правотворчості // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 50–55 (0,5 д.а.).

7. Бандура О.О. Система методів правового пізнання (структурний аспект) // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 88–96 (0,6 д.а.).

8. Бандура О.О. Проблема істини в галузі правозастосування // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. –1998. – № 1. – С. 44–54 (0,6 д.а.).

9. Бандура О.О. Взаємозвязок цінностей та істини в праві // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. –1998. – № 2. – С. 63–78 (1,1 д.а.).

10. Бандура О.О. Основні принципи парадигми сучасного правознавства // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 4. – С. 23–30 (0,5 д.а.).

11. Бандура О.О. Філософія постмодерну і деякі проблеми правотворчості та правозастосування // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 2. – С. 29–37 (0,5 д.а.).

12. Бандура О.О. Концепція громадянського суспільства у ціннісно-істиннісному аспекті // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 3. – С. 3–10 (0,5 д.а.).

13. Бандура О.О. Інформаційне суспільство: аксіологічний вимір // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 4. – С. 63–70 (0,5 д.а.).

14. Бандура О.О. Правова норма: природа і цілі на сучасному етапі розвитку суспільства // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 1 – С. 3–10 (0,5 д.а.).

15. Бандура О.О. Філософія постмодерну про дискурс та його роль у правовій державі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 3 – С. 96–103 (0,5 д.а.).

16. Бандура О.А. К проблеме взаимосвязи естествознания и обществознания в историческом развитии науки // Философские проблемы современного естествознания: Республ. межвед. науч. сб. – № 49.– К.: Вища шк., 1980. – С. 44–50 (0,5 д.а.).

17. Бандура О.А. Ограниченность прагматистской концепции внутренней логики развития науки // Философские проблемы современного естествознания. – № 51. – К.: Вища шк., 1981. – C. 41–48 (0,5 д.а.).

18. Бандура О.А. Взаимосвязь истинности и полезности как фактор развития современного научного знания // Проблемы философии: Республ. межвед. науч. сб. – № 78. – К.: Вища шк., 1988. – С. 33–39 (0,5 д.а.).

19. Бандура О.О. Деякі проблеми правової філософії доби постмодерну // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – Вип. 16. – К.: Укр. центр духовн. кул–ри, 2000. – С. 193-202 (0,5 д.а.).

20. Бандура О.О. Деякі аспекти еволюції розуміння свободи в західній культурі // Мультиверсум. Філософський альманах. – Вип. 17. – К.: Укр. центр духовн. кул–ри, 2000. – С. 46–53 (0,5 д.а.).

21. Бандура О.О. Основні принципи синергетики як складові парадигми сучасного правознавства // Мультиверсум. Філософський альманах. – Вип. 18. – К.: Укр. центр духовн. кул-ри, 2000. – С. 140–147 (0,5 д.а.).

22. Бандура О.О. Основні інтердисциплінарні ідеї науки XX ст. і постмодернізм // Постмодерн: переоцінка цінностей: Зб. наук. праць. – Вінниця: Універсум-Вінниця, 2001. – С. 99–110 (0,5 д.а.).

23. Бандура О.О. Основні риси наукового знання як чинника соціального поступу // Мультиверсум. Філософський альманах. – Вип. 19. – К.: Укр. центр духовн. кул–ри, 2001. – С. 169–177 (0,5 д.а.).

24. Бандура О.О. Ціннісний аспект переходу до постекономічного суспільства Яться оргаерсум. Філософський альманах. – Вип. 20. – К.: Укр. центр духовн. кул–ри, 2001. – С. 27-35 (0,5 д.а.).