| Комплексний аналіз публікацій природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси з метою встановлення фактів, що свідчать про взаємозв’язок релігійної та екологічної проблематики, внаслідок якого відбувається поєднання релігії та науки за допомогою ЗМК, що може розглядатися як окреме явище соціальних комунікацій дав змогу зробити такі висновки: 1. У вітчизняному журналістикознавстві досить динамічно розвиваються дослідження як екологічної, так і релігійної проблематик у ЗМК. Натомість не вивчений на комплексному рівні взаємозв’язок цих проблематик у системі соціальних комунікацій. 2. Редакція „Гуманитарного экологического журнала” на позначення явища, що вивчається в запропонованій дисертації, послуговується терміном „екологічна теологія” (саме так називається й одна з рубрик часопису). Нами доведено, що такий термін не в усіх випадках є досить точним (про „теологію” у повному значенні цього слова можна вести мову тільки щодо монотеїстичних релігій – юдаїзму, християнства та ісламу – тоді як природоохоронні мотиви властиві багатьом іншим релігіям, що очевидно, зокрема, й з огляду на публікації „Гуманитарного экологического журнала”). Більш універсальним і точним терміном є „взаємозв’язок релігії й екології” (а також похідні від нього „взаємозв’язок релігійної й екологічної проблематики”, „екорелігійна проблематика”, „екорелігійні публікації”), що його запропоновано й обґрунтовано у цій роботі. 3. У кожному з обраних для дослідження видань вдалося знайти публікації (загалом таких публікацій 246: з них 83 у природоохоронній пресі, 49 у релігієзнавчій, 114 у релігійній), у яких має місце висвітлення взаємодії релігії та екології, а також точок дотику релігійного світу зі світом природи. Якщо порівнювати ці три типи видань, то найменш структурованим висвітлення екорелігійної проблематики є саме в релігійній пресі – попри те, що захист довкілля задекларовано у програмних документах релігійних організацій, які ця преса презентує. 4. Складений спектр тематичного розмаїття публікацій преси з висвітлення взаємозв’язку релігійної та екологічної проблематики містить 59 тематичних блоків. Водночас варто зазначити, що чимала широта дослідженого спектру не вказує на досягнення вершини тематичного розмаїття публікацій із висвітлення взаємозв’язку релігійної та екологічної проблематики. Тож журналістам можна і треба знаходити нові й нові екорелігійні грані. 5. Шляхом дослідження загальних обсягів висвітлення взаємозв’язку релігійної та екологічної проблематик у „Гуманитарном экологическом журнале” і часописі „Людина і світ”, дисертантом одержано такі результати: досліджені випуски „Гуманитарного экологического журнала” містять 132 13/16 сторінки висвітлення взаємодії екології та релігії, що складає 13,2% від їхнього сукупного загального обсягу (1008 сторінок); досліджені випуски часопису „Людина і світ” містять 52 1/16 сторінки висвітлення взаємодії екології та релігії, що складає 1,39% від їхнього сукупного загального обсягу (3744 сторінки). На прикладі цих двох видань також досліджено обсяги і тональність висвітлення природоохоронних мотивів у різних релігіях. Протягом аналізованого періоду “Гуманитарный экологический журнал” висвітлював взаємозв’язок екології з 27-ма релігіями, філософсько-етичними вченнями та екорелігійними альянсами. Натомість журнал “Людина і світ” протягом аналізованого періоду висвітлював взаємозв’язок екології з 15-ма релігіями, філософсько-етичними вченнями та екорелігійними альянсами. В обох випадках незаперечними лідерами за обсягами висвітлення в них природоохоронних мотивів є християнство та язичницькі релігії. В “Гуманитарном экологическом журнале” також активно висвітлюються в контексті взаємозв’язку з екологією джайнізм, буддизм, іслам, юдаїзм, індуїзм, маздеїзм, даосизм. У журналі “Людина і світ” – юдаїзм, івановство, конфуціанство, буддизм, індуїзм, релігія мудан. 6. Аби краще зрозуміти роль ЗМК у процесі співпраці релігійних і природоохоронних організацій та в донесенні результатів цієї співпраці до громадськості, автором дисертаційної роботи було проведено експертне опитування. Більшість експертів не сумнівається, що взаємозв’язок релігійної та екологічної проблематики справді вартий уваги ЗМК, адже є прекрасним ґрунтом для самобутніх журналістських матеріалів. Водночас, експерти наголошують на низці проблем у цій сфері: – брак кваліфікованих авторів, які б достатньо добре орієнтувалися як у релігієзнавстві – так і в охороні довкілля; – фінансова непривабливість таких публікацій (скажімо, порівняно з політичними, економічними чи спортивними замовними матеріалами); – комерціалізація і політизація церкви, якій тепер не до захисту довкілля (натомість, інша частина експертів те саме говорить про природоохоронні організації – тож маємо справу зі, значною мірою, викривленими уявленнями потенційних партнерів одне про одного); – „масовізація” ЗМК та їхньої аудиторії – звідсіля їхнє небажання думати про взаємозв’язок релігійної та екологічної проблематики (водночас, заслуговує на увагу альтернативна думка щодо необхідності підлаштовувати висвітлення цієї проблематики саме під потреби масової аудиторії); – світоглядні суперечності віруючих й екологістів. Комплексний аналіз публікацій природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси сприяв встановленню фактів, що свідчать про взаємозв’язок релігійної та екологічної проблематики, внаслідок якого відбувається поєднання релігії та науки за допомогою ЗМК, що може розглядатися як окреме явище соціальних комунікацій. Особливістю цього явища є те, що воно відбувається на перетині трьох, багато в чому дуже різних царин: релігія (віра) і екологія (наука) завдяки мас-медіа утворюють взаємопов’язану проблематику. Ця проблематика може бути як постфактумною (коли висвітлюються приклади співпраці релігійних і природоохоронних організацій), так і спонукальною (коли висловлені в публікації екорелігійні ідеї знаходять свій розвиток у конкретній взаємодії релігії і науки). Наше припущення щодо можливості (і можливості саме в системі соціальних комунікацій) взаємозв’язку релігії й екології, попри всі (світоглядні, методологічні тощо) відмінності між ними, підтвердилося. Ця гіпотеза гармонійно вписується у висловлене В. Різуном розуміння комунікації як об’єднувального процесу. У нашому випадку йдеться про зумовлений складною екологічною ситуацією об’єднувальний процес між релігією та екологією. В його основі лежить спільне розуміння необхідності охорони навколишнього природного середовища. Відбувається він із використанням ЗМК (природоохоронної, релігієзнавчої і релігійної преси). А результатом є конкретні дії щодо розв’язання проблем довкілля. Деякі напрямки дослідження, дотичні до взаємозв’язку релігійної й екологічної пробематики в системі соціальних комунікацій, лишаються перспективними, оскільки не належали до завдань цієї роботи. Насамперед, може йтися про комплексне дослідження цього явища на прикладі зарубіжної преси та подальше порівняння одержаних результатів із вітчизняним досвідом, викладеним, зокрема, у цій дисертації. Також варто наголосити, що хронологічні межі дослідження об’єктивно віддаляються, тоді як актуальність вивченої теми не втрачає ваги. Тож із розвитком дослідженого нами явища та появою нових фактів, повернення журналістикознаців до цієї теми видається цілком можливим. |
