1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розвязання наукової задачі, що виявляється в дослідженні опосередкованості взаємозв’язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості та соціальним змістом ситуації, в якій вона перебуває, що виражається в емоційній насиченості життєвої перспективи. 2. Виявлено особливості емоційного компоненту самосвідомості при різній силі психотравмуючих переживань залежно від соціального змісту ситуації. При низькій силі переживання позитивне самоставлення характеризується високим рівнем оцінної та емоційної складових, інтересом до себе в умовах соціального благополуччя. А в умовах ув’язнення — домінуванням емоційної складової, при неповазі до себе та відсутності інтересу до себе. При високій силі переживання психотравмуючих ситуацій виражене негативне самоставлення незалежно від соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість. У соціально благополучній групі воно проявляється у неповазі до себе, відсутності симпатії до себе, проте високим рівнем самоінтересу. У групі ув’язнених негативне самоставлення пов’язане з домінуванням самозвинувачення, неповагою до себе та відсутністю інтересу до себе. 3. Відзначено наявність відмінностей в обумовленості емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості як психологічними регуляторами переживань. Незалежно від соціального змісту ситуації позитивне самоставлення детермінується емоцією "Радість" при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації, а негативне самоставлення – тривожністю та емоцією "Страх" при високій силі переживання. Залежно від соціального змісту ситуації відзначено відмінності обумовленості збереження самосимпатії вольовими властивостями, а саме терпеливістю у соціально благополучній групі з високим рівнем сили переживання психотравмуючих ситуацій, а силою волі – у групі ув’язнених з низьким рівнем сили переживання. 4. Визначено вікові особливості зв’язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. Незалежно від сили переживання психотравмуючих ситуацій, показники емоційної і оцінної складових самоставлення, а також рівень інтересу до себе достовірно вищі у неповнолітніх соціально благополучної групи, порівняно з ув’язненими. В якості регуляції негативних переживань неповнолітніми використовуються емоційні механізми, а саме: гнів – у соціально благополучній групі, а страх та тривожність – у групі ув’язнених. Зв’язок емоційного компоненту самосвідомості з переживаннями психотравмуючих ситуацій повнолітніх соціально благополучної групи обумовлений емоційними властивостями, а саме "радістю" при низькій силі переживання та "страхом" – при високій силі, а в ув’язнених – силою волі, незалежно від сили переживання психотравмуючої ситуації. 5. Визначено особливості емоційної насиченості життєвої перспективи у функціонуванні зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючої ситуації. Вищий рівень емоційної насиченості життєвої перспективи характерний для досліджуваних соціально благополучної групи, незалежно від сили переживання психотравмуючої ситуації. У групі ув’язнених відзначено наявність позитивної емоційної насиченості майбутнього при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації, та негативної емоційної насиченості майбутнього – при високій силі переживання. 6. Результати якісно-змістового, кореляційного та факторного аналізу емоційного компоненту самосвідомості уможливили виділити чотири типи зв’язку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. Це позитивно-емоційний та негативно-вольовий типи у соціально благополучній групі, які характеризуються високою оцінкою життєвої перспективи у майбутньому. А також активний позитивно-вольовий та пасивний негативно-емоційний типи у групах ув’язнених. 7. На основі вивчення зв'язку емоційного компоненту самосвідомості з особливостями переживання психотравмуючих ситуацій, їх детермінації, запропоновані методичні рекомендацій : для зниження рівня переживання психотравмуючих ситуацій; для подолання внутрішніх барєрів, зняття емоційної напруженості, формування позитивної емоційної сфери особистості; для формування здібностей до самовизначення життєвих цілей та позитивної життєвої перспективи особистості. Отримані результати не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективи дослідження полягають у подальшому вивченні особливостей зв’язку емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій; дослідженні регулятивних механізмів та стратегій психологічного захисту особистості при переживанні психотравмуючих ситуацій, їх зв’язок із самоставленням особистості. |