Анотація до роботи:
Бусел С. В. Взаємодія східної і західної традицій в українській літературі: гендерний аспект образності. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 05 – порівняльне літературознавство. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2006. Дисертаційне дослідження присвячене проблемі взаємодії східної та західної традицій в українській літературі, що її розглянуто, зважаючи на гендерний аспект образності художніх творів. Встановлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну сутність: понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентантів фемінного й маскулінного в східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Відслідковано процеси акумуляції однотипних образів; створення мегаобразів – традиційних гендерних парадигм; формування засад гендерної інтенсивності: специфіки взаємодії найдревнішої пари опозицій. Виокремлено стилістичні і тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури. (У творах Т.Г.Шевченка, М.В. Гоголя, М.М. Коцюбинського, І.Я. Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л. В. Костенко, О. Забужко, ін.) Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій в гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного й маскулінного корелюється із традиційно визначеними у філософії, культорології, літературі рисами східного й західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об’єктивація в поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної і західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу і Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного й західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Встановлено, що саме гендерна специфіка формує й закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східних і західних традицій. А гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації з іншими етносами, але й увиразнює специфіку української ментальності, що формувалася на перетині художніх імпульсів, які йшли від традицій Сходу й Заходу, не заперечуючи, а збагачуючи одне одного. |