Передумовами для здійснення комунікативного впливу є соціально-зумовлена або ситуативно надбана влада над співбесідником. Коли вплив здійснюється у межах соціальних відносин нерівності комунікантів, спостерігається соціально-зумовлене комунікативне домінування. У разі, якщо комуніканти знаходяться у горизонтальних соціальних відносинах, але вплив здійснюється внаслідок реалізації ситуативно надбаної одним з індивідів влади, має місце ситуативно-сконструйоване комунікативне домінування. Вплив, що його здійснює адресант, є комунікативним, тобто таким, що відбувається вербальними та/або невербальними засобами в рамках стратегії домінування. При цьому невербальні компоненти можуть застосовуватись як спільно з вербальними, так і автономно від них. Для реалізації стосунків комунікативного домінування є характерним спільне функціонування невербальних та вербальних компонентів, які вступають у відносини квалітативної та/або квантитативної комплементарності. У разі квалітативної комплементарності має місце виконання невербальними компонентами функції підтримки або функції ідентифікації інтенційної спрямованості вербального висловлення. За умови квантитативної семантичної комплементарності невербальні засоби виконують функцію поглиблення значення вербального повідомлення. Невербальні та вербальні комунікативні дії соціально-домінантних індивідів мають одновекторну інтенційну спрямованість в рамках тактик безпосереднього контролю – спонукання, що здатне супроводжуватись ликоприниженням, тому тут характерним є використання невербальних компонентів у функції підтримки вербального повідомлення. Комунікативні дії ситуативно-домінантних комунікантів характеризуються відсутністю експліцитного спонукання на вербальному рівні та інтенсивним проявом спонукання та ликоприниження на рівні невербальних засобів, що свідчить про виконання невербальними компонентами функції ідентифікації дійсної інтенційної спрямованості вербального повідомлення. Використання невербальних засобів у функції поглиблення значення вербального повідомлення притаманне комунікативній поведінці як соціально-, так і ситуативно-домінантних індивідів. Спираючись на власну більш високу соціально-рольову позицію, соціально-домінантний індивід автономно використовує НВК, керуючись факторами нерелевантності та надлишковості застосування вербального компонента. Ситуативно-домінантний комунікант, прагнучи занизити комунікативний статус співбесідника та тим досягти комунікативного домінування, автономно використовує НВК з метою навмисного порушення комунікативного узгодження та завдання шкоди лицю співбесідника. Серед номінацій, що застосовуються для мовної репрезентації невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивідів, виділено “лексичний каркас”. Його становить сукупність ключових мовних одиниць, що характерні для номінації компонентів невербальної поведінки як соціально-, так і ситуативно-домінантних комунікантів та мають потенційну здатність комбінуватися з іншими лексичними одиницями для опису невербальної поведінки домінантних комунікантів. Лексичний каркас представлено 3 групами ключових дієслів та 2 групами ключових іменників, які виділені за критерієм об’єкту опису – застосовуються для номінацій просодичних, кінесичних та просодичних компонентів комунікації. Ключові одиниці, що входять до лексичного каркасу, не є маркованими за інтенсивністю та експресивністю. Через низьку потребу в укріпленні або підвищенні власної комунікативної позиції для номінацій НВК соціально-домінантного комуніканта характерна низька кількість структурних компонентів та невисокий рівень експресивності. У свою чергу, при ситуативному конструюванні стосунків комунікативного домінування між індивідами, коли невербальні комунікативні дії несуть основне комунікативне навантаження, номінації НВК ситуативно-домінантного комуніканта представляють собою розгорнуті деталізовані інтенсифіковані за допомогою стилістичних засобів одиниці відображення невербальних компонентів. НВК здатні ідентифікувати комунікативний статус індивідів стосовно одне одного, що вказує на наявність паралінгвістичного соціального дейксису у комунікації. Поведінка комуніканта зі зверхнім статусом стосовно співбесідника відзначається підкресленням асиметрії у спілкуванні, застосуванням інтенсивних, ініціативних, іноді ликопринижуючих комунікативних дій. Невербальні компоненти, що використовуються у соціально-дейктичній функції, є базою для побудови образу комунікативно-домінантного індивіда у свідомості адресата впливу. Створений образ здійснює у подальшому вплив на розгортання комунікативного процесу, виконуючи тим самим і прагматичну функцію регуляції процесу спілкування. Встановлено існування гендерної специфіки у виборі невербальних компонентів, що застосовуються комунікантом під час ситуативного конструювання стосунків комунікативного домінування. У співставленні з чоловіками, жінки-комуніканти діють, керуючись принципами надлишковості комунікативних зусиль та пом’якшення вербального висловлювання. У ситуації соціально-зумовлених стосунків КД гендерні відмінності у невербальній комунікативній поведінці нівелюються. Невербальна поведінка соціально-домінантних комунікантів обох статей характеризується ініціативністю та активністю. Проведене дослідження відкриває перспективу подальшого аналізу невербальних складових діалогічного дискурсу. Доцільним є спрямування розробок на вивчення залежності використання невербальних компонентів від віку, національної приналежності комунікантів. Дослідження перспективне в плані проведення аналізу міжкультурних особливостей взаємодії невербальних та вербальних компонентів у ситуації здійснення ефективного комунікативного впливу, а також в плані розвитку теорії комунікації в цілому. |