Фесенко Оксана Григорівна. Вивчення особливостей м'ясних якостей свиней різного напрямку продуктивності залежно від методу їх розведення і забійної маси : дис... канд. с.-г. наук: 06.02.01 / УААН; Інститут свинарства ім. О.В.Квасницького. - Полтава, 2005.
Анотація до роботи:
Фесенко О.Г Вивчення особливостей м’ясних якостей свиней різного напрямку продуктивності залежно від методу їх розведення і забійної маси.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільсько-господарських наук за спеціальністю 06.02.01.- розведення та селекція тварин. - Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, Полтава, 2005.
Дисертацію присвячено порівняльному вивченню м’ясних якостей свиней різного напрямку продуктивності (ВБ, УСБ, М, ВЧ, ПМ, ЧПСЛ) при чистопородному розведенні, схрещуванні, породно-лінійній гібридизації та відгодівлі їх до живої маси 100 та 125 кг.
Одержані дані продуктивних якостей свиноматок при різних методах розведення, визначені показники відгодівельної продуктивності, забійні і м’ясні якості. Дана оцінка якісним показникам м’язової тканини. Вивчено інтер’єрні особливості та перетравлення корму підсвинками різних генотипів.
Встановлено, що свині м’ясних генотипів при чистопородному розведенні переважали за більшістю показників інші породи, а помісі і гібриди за їх участю при відгодівлі до 100 та 125 кг живої маси перевищували показники чистопородних тварин за інтенсивністю росту на 3...23 та 2...19 днів, за виходом м’яса в туші на 1,2...2,9% та 1,2...3,2%.
Одержані експериментальні дані та їх аналіз дозволили зробити наступні висновки:
Результати вивчення особливостей м’ясних якостей свиней залежно від методів розведення довели, що використання м’ясних генотипів ПМ і ЧПСЛ при чистопородному розведенні, схрещуванні і гібридизації сприяло підвищеному виходу м’яса в тушах при відгодівлі свиней як до 100, так і 125 кг живої маси.
Порівняльне вивчення продуктивності свиноматок засвідчило, що кращими репродуктивними якостями відзначалися тварини універсального напрямку продуктивності (великої білої та української степової білої порід). Їх багатоплідність при чистопородному розведенні склала відповідно: 10,9 та 11,0 поросяти, середня маса гнізда яких в 45 денному віці дорівнювала 117,4 і 117,8 кг. Подальші схрещування та гібридизація позитивно вплинули на репродуктивні якості свиноматок. Найкращими показниками характеризувалися поєднання ВБхВЧ, ВБхПМ та ВБхЧПСЛ, де материнською формою була велика біла порода, багатоплідність поєднань склала відповідно: 10,7, 10,9, 10,8 поросяти, маса гнізда при відлученні – 122,2, 115,2, 114,8 кг.
Динаміка живої маси піддослідних тварин свідчить про те, що найбільшим значенням абсолютних приростів характеризувався молодняк великої білої, полтавської м’ясної порід та червоно-поясної спеціалізованої лінії м’ясних свиней: живої маси 100 кг, при середньодобових приростах 717-725 г, підсвинки досягали за 200-202 днів, а 125 кг – відповідно: при 743-749 г та за 233-236 днів. Міжпородні поєднання та гібридизація сприяли поліпшенню продуктивних якостей потомства.
Дослідження прижиттєвого визначення товщини шпику засвідчили, що середня товщина сала по хребту піддослідних тварин зростала відповідно із збільшенням їх віку та живої маси. Найбільшою, в 100 кг при чистопородному розведенні, вона була у тварин миргородської (35,1 мм) і великої чорної (34,3 мм) порід, а найменшою – у полтавської м’ясної породи (26,4 мм) та червоно-поясної спеціалізованої лінії (27,2 мм). Використання м’ясних генотипів як батьківської форми сприяло зниженню осалювання помісного і породно-лінійного молодняку.
За оцінкою забійних та м’ясних якостей чистопородних піддослідних свиней при досягненні живої маси 100 і 125 кг перевага була за полтавською м’ясною породою та червоно-поясною спецлінією. За показниками забійного виходу вони переважали своїх аналогів на 1,95-1,87%, довжиною тулубу – на 3,6-4,1 см, масою окосту на 1,4-1,8 кг і за виходом м’яса в туші 5,5-4,8%. За цими показниками помісні та породно-лінійні підсвинки переважали тварин контрольної групи відповідно на 2,0-1,7%; 3,3-3,8 см; 1,7-1,6 кг та 2,8-3,1%.
Фізико-хімічні показники якості м’яса піддослідних тварин знаходилися в межах норми. Схрещування та гібридизація різних генотипів істотно не вплинули на якісні показники м’яса і в залежності від варіанту поєднання вихідних форм характеризувались індивідуальними властивостями. Збільшення живої маси до 125 кг не призвело до погіршення показників якості м’яса.
Аналіз гістоструктури найдовшого м’яза спини показав, що середній діаметр м’язових волокон у тварин м’ясних генотипів ПМ та ЧПСЛ був найбільшим (50,09 та 47,29 мкм), їх м’ясо мало більшу кількість волокон діаметром від 50 мкм в структурі м’язової тканини (24,8 та 23,4%). Схрещування сприяло зміні структури м’язових волокон в напрямку збільшення їх діаметру. Найтовщі м’язові волокна були у помісей ВБхПМ та ЧПСЛхПМ (42,19 та 42,89 мкм).
За даними гематологічних досліджень вміст загального білку сироватки крові був вищий в обидва вікові періоди у тварин м’ясних генотипів - ПМ та ЧПСЛ відповідно: 6,63 та 6,59 г/л у 4 місяці і 7,79 та 7,76 г/л – у 6 місяців.В ІІ серії дослідів за рівнем загального білку у 4 та 6 місяців виділялися помісі ЧПСЛхПМ (6,41 і 7,39 г/л).
Результати фізіологічно-балансових дослідів показали, що тварини м’ясних генотипів (полтавської м’ясної породи і червоно-поясної спеціалізованої лінії) та їх помісі (ПМхЧПСЛ і ЧПСЛхПМ) краще за інші групи перетравлювали суху (78,39-80,17%), органічну (80,34-81,67%) речовини, а також протеїн корму (76,05-78,71%).
Розрахунок економічного ефекту засвідчив, що найбільший рівень рентабельності при відгодівлі чистопородних тварин був у ВБ, ПМ, ЧПСЛ і становив у 100 кг відповідно: 23,7, 22,9, 22,4%, а при відгодівлі помісних генотипів ПМхЧПСЛ і ЧПСЛхПМ.