Використання оцінених по фенотипу кнурів великої білої породи в чистопородних поєднаннях – у порівнянні із схрещуванням, дає підставу зробити такі висновки: 1. Кнури-плідники, оцінені за власною продуктивністю в умовах племзаводу і виділені на цій основі поліпшувачі, можуть бути використані для виробництва товарної свинини при чистопородному розведені (велика біла порода) – у порівнянні із схрещуванням свиноматок цієї ж породи з іншими генотипами кнурів (породи – полтавська м’ясна, велика чорна). 2. В умовах товарного репродуктора при поєднанні свиноматок великої білої породи створюваного заводського типу з поліпшеними м’ясними якостями з кнурами цієї ж породи, але різними за рівнем скоростиглості та відгодівельними якостями, у порівнянні з міжпородним схрещуванням за багатоплідністю кращими були поєднання УВБ-3УВБ+-3, УВБ-3ВЧ, УВБ-3ВБН, при наявності достовірної різниці по відношенню до поєднань з кнурами великої білої породи, віднесених до рангів – середні і погіршувачі (Р>0,972). Маса гнізда в 45-денному віці найбільшою була в ІІ групі і становила 135,32 кг, а найменшою - у ІІІ групі, де цей показник склав 102,5 кг. 3. Показник витрати кормів на одиницю приростів був у повній відповідності із середньодобовими приростами та віком досягнення маси 100 і 120 кг. При цьому не виявлено достовірної різниці між молодняком від кнурів-поліпшувачів та іншими групами (ІV, V, VІ). Найбільш високі витрати кормів спостерігались у підсвинків від кнурів-погіршувачів (5,59 корм. од. проти 4,95 в середньому по ІІ, ІV, V і VІ групах). 4. М’ясність туш при забоях в 100 і 120 кг була різною і залежала від генотипу тварин. За виходом м’яса в туші кращими були помісі від кнурів полтавської м’ясної породи (61,01 %). Тварини І, ІІ, ІІІ і VІ груп знаходились майже на одному рівні, особливо при забої в 120 кг і тільки помісі від кнурів великої чорної уступали всім іншим групам (від 3,7 до 11,4 %). 5. Різний рівень м’ясності туш підтвердили і непрямі її показники (товщина шпику, площа „м’язового вічка”, довжина півтуші), причому, як при забої в 100 так і 120 кг, що співпадає з виходом м’яса при їх обвалуванні. 6. Фізико-хімічні показники м’яса і сала відповідають свинині високої якості. Разом з цим мають місце і генотипові відмінності. Так, за вмістом внурім’язевого жиру, який характеризує смакові якості, найменше його було у м’ясі помісей від кнурів полтавської м’ясної породи (1,63 %) і найбільше у поєднання УВБ–3ВЧ (3,29 %). Різниця достовірна (Р>0,99). 7. При вивченні стресчутливості методом ДНК-тестування виявлено, що підсвинки І, ІІ, ІІІ, V, VІ груп були вільними від мутантного алеля RYR 1, тоді як у поєднання УВБ-3ПМ частота його складала 0,054, що характеризує схильність до стресу навіть помісних тварин, одержаних від плідників полтавської м’ясної породи. 8. За вмістом білку і білкових фракцій в сироватці крові суттєвої різниці між піддослідними групами не виявлено, хоча спостерігалась тенденція зменшення глобулінів у тварин ІІІ і V груп, що вказує на недостатньо високий рівень обмінних процесів; самим високим вміст холестерину був у помісей від кнурів великої чорної породи, що на 16,82 % вище контрольної групи і найнижчим – у помісей ІV групи (83,7 % проти 106,4 у V групи). 9. Розрахунок економічної ефективності відгодівлі підсвинків до живої маси 100 і 120 кг показав, що найбільш низький рівень собівартості свинини був від плідників-поліпшувачів (148,0 і 155,3 грн. 1 ц свинини) – ІІ група, а самим високим – від плідників-погіршувачів великої білої породи. Помісі за цим показником наближались до генотипів, одержаних від кнурів-поліпшувачів. Аналогічна закономірність мала місце і за рентабельністю виробництва свинини. |
