У дисертації здійснені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягають у розкритті особливостей виникнення трудових правовідносин з державними службовцями а також формулюються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання порядку прийому громадян на державну службу. Застосування досягнень сучасної вітчизняної та зарубіжної методології до аналізу теоретичних парадигм трудового права й законодавства про державну службу в їх органічній взаємодії, систематизація наукової літератури стосовно поставлених у дослідженні завдань, дозволили поглибити розуміння правової природи трудових правовідносин на державній службі й розкрити особливості їх виникнення. Основні наукові і практичні результати дисертаційної роботи відображені у наступних положеннях: - розбудова правової держави і реформування національного законодавства вимагають дотримання міжнародних правових норм у регулюванні трудових відносин на державній службі. Ратифікація Україною Конвенції Міжнародної Організації Праці 1978 року №151 “Про трудові відносини на державній службі” є необхідною умовою забезпечення демократичних принципів діяльності органів державної служби; - концептуальний аналіз міжнародно-правових норм, вітчизняного трудового законодавства та законодавства про державну службу надав змогу визначити, що державна служба є комплексним правовим інститутом, який інтегрує у собі як норми трудового, так і норми адміністративного права, а правовідносини, які виникають на державній службі необхідно називати службово-трудовими; - в парадигмі досліджуваної проблеми у Кодексі законів про працю та Законі України “Про державну службу” необхідно передбачити норми, які б визначали державних службовців як окрему категорію працівників, правовий статус яких, окрім трудового законодавства, визначається спеціальними нормативними актами; - особливостями виникнення трудових правовідносин з державними службовцями є проходження претендентами конкурсу, стажування та перебування у кадровому резерві, які за своєю правовою природою доцільно розглядати з кількох точок зору: як гарантію вільного доступу громадян до органів державної служби; гарантію забезпечення органів державної служби висококваліфікованими фахівцями; комплексні правовідносини, що мають свій предмет, суб’єкти, об’єкт, зміст; як умову виникнення трудових правовідносин з державними службовцями; як юридичну процедуру, що структурована за певними етапами - правове значення рішення конкурсної комісії, за дослідженням автора, полягає у тому, що воно має для керівника рекомендаційний, а не обов’язковий характер. У висновках дисертації поруч з теоретичними й загальними рекомендаціями сформульовані пропозиції по внесенню змін і доповнень до чинного законодавства, а саме: ч.1 ст. 2; ст. 22 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993р. № 3723; ч.2 п.3; п.п. 6-12 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.1994р. № 804 “Про порядок стажування в державних органах”; п.п. 1; 10; 30; 32 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.02р. № 169 “Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців”; п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.00р. № 950 “Про порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців”. За темою дисертації опубліковані такі праці автора: 1. Андрушко А.В. Призначення на посаду як одна із підстав виникнення службово-трудових правовідносин // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. – К.: Ін Юре, 2001. – Вип.11. – С. 386-392. 2. Андрушко А.В. Відсторонення державного службовця від посади на час проведення службового розслідування // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. – К.: Ін Юре, 2001. – Вип.10. – С. 337-343. 3. Андрушко А.В. Вибори на державній службі // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. – К.: Ін Юре, 2001. – Вип.12. – С. 342-349. | 