Анотація до роботи:

Замора О.І. Використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний аграрний університет, Київ, 2006.

В дисертації розглянуто еволюцію поглядів на поняття „трудові ресурси” та основні фази відтворення трудових ресурсів – формування, розподіл, обмін та використання; обґрунтовані методичні підходи використання трудових ресурсів. На підставі теоретичних досліджень проаналізовано умови та особливості формування трудових ресурсів у сільському господарстві регіону, досліджені основні тенденції сільського ринку праці та дана загальна оцінка продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах.

Розроблено, на основі матричного методу, економетрична модель впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та рівня землезабезпеченості на зайнятість сільського населення.

Обґрунтовано методологічні підходи прогнозування залучення у виробництво незайнятого сільського населення в Тернопільській області. Запропоновані концептуальні підходи при формуванні сучасної стратегії розвитку самозайнятості селян. Сформовані основні напрями підвищення використання трудових ресурсів у світлі завдань реалізації заходів аграрної реформи. Результати дисертаційної роботи впроваджені у практику.

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо теоретичних і методичних основ використання трудових ресурсів в аграрному секторі. Основні висновки і результати, отримані в ході дослідження, такі:

1. Уточнено визначення категорії „трудові ресурси”. За цим визначенням трудові ресурси розглядаються і як обліково-статистичний показник і як економічна категорія, залежно від того, з якою метою це поняття використовується. Оскільки трудові ресурси є суб’єктами відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу обміну та використання, в сучасних умовах вони є також і суб’єктами управління, що проявляється в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості і т.п.

2. Аналіз підходів багатьох вчених дозволив розглядати відтворення трудових ресурсів як чотирифазний процес, який включає: формування трудових ресурсів у певному кількісному та якісному виразі; розподіл за основними сферами та галузями суспільного виробництва; обмін та використання трудових ресурсів відповідно до потреб підприємства.

3. Демографічні процеси в Тернопільській області відзначаються природним скороченням сільського населення. Основною причиною зменшення чисельності селян протягом 1990-2005 рр. є звуження природної основи їх відтворення в результаті наростання темпів депопуляції сільського населення (в цілому по області склала 44,9 тис. чоловік) і загостренням демографічної кризи. Зміни у якісному складі трудових ресурсів, де вікова структура працівників має нахил у бік старших вікових груп, за своїми фізіологічними характеристиками не впливають на процес відтворення населення і підвищення продуктивності праці на підприємстві.

4. Ринок праці в Тернопільському регіоні характеризується вищою економічною активністю сільського населення, ніж міського. У сільській місцевості області у 2005 р. чисельність економічного активного населення збільшилась на 97,6 тис. осіб порівняно з 2003 р. і становила 285,2 тис. осіб, або 61% всього населення. Невиправдано зростають в Тернопільської області обсяги сільського безробіття, за останні шість років (2000–2005рр.) чисельність зареєстрованих безробітних селян зросла в 2,7 раза, що в першу чергу обумовлено скороченням обсягів виробництва у сільськогосподарських підприємствах, створенням нових форм господарювань. Проте, найбільша кількість зайнятих у сільськогосподарсь-кому виробництві припадає на особисті селянські господарства – 124,6 тис. осіб і лише 20,5 тис. осіб зайнятих в сільськогосподарських підприємствах та 3,065 тис. осіб – в фермерських господарствах. Найбільш реальні переваги новостворених форм сільськогосподарських підприємств почали проявлятися в 2005 р., де найвищі показники продуктивності праці зафіксовані в фермерських господарствах.

5. В роботі запропонована на основі матричного методу економетрична модель впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та рівня землезабезпеченості на зайнятість сільського населення Бережанського району, реалізованого за допомогою табличного редактора. За результатами дослідження були розраховані коефіцієнти еластичності, які вказують на взаємозалежність досліджуваних величин. Числові значення свідчать, що при зміні нерівномірності використання фонду робочого часу на 1% незайнятість населення на сільсько-господарських виробництвах зміниться на 20,9%, і відповідно, зміна земле-забезпеченості на 1% породжує зміну відповідного фактора на 70,1 відсотка.

6. Сформульовані основні заходи при формуванні сучасної стратегії розвитку самозайнятості селян, що передбачають такі напрями: прискорення ринкової трансформації аграрного сектора; соціально-демографічне оздоровлення сільського населення; удосконалення нормативно-правової бази; запровадження механізмів партнерської підтримки розвитку соціальної сфери; розвиток особистих селянських господарств; організація маркетингу; поліпшення інформаційно-консультаційного обслуговування; забезпечення професійної підготовки та перепідготовки селян; розробка і реалізація спеціальних систем та програм для безробітних; організація підприємців та інших самостійно зайнятих осіб; регулювання відпливу молоді із сільської місцевості; розвиток приватної ініціативи та підприємництва; реалізація сільськими територіальними громадами повноважень з розв’язання проблем соціально-економічного розвитку населених пунктів.

7. Визначено основні шляхи підвищення використання трудових ресурсів у світлі реалізації аграрної реформи, зокрема через конкретизацію таких блоків як: розвиток села, розвиток земельних відносин та форм господарювання, розвиток аграрного ринку, фінансове та інвестиційне забезпечення, розвиток аграрної науки та освіти, технічне забезпечення виробництва, що втілюються через загальнонаціональну систему законодавчих норм і правил, а також міжнародних стандартів, які регулюють відносини між роботодавцями і найманими працівниками з приводу забезпечення умов сільської зайнятості та соціального захисту економічно активного сільського населення (на територіальному рівні мова йде про розмежування компетентності та відповідальності між різними гілками влади щодо регулювання сільської зайнятості); система моніторингу сільської зайнятості, яка проводиться з метою з'ясування пропорцій розподілу сільського економічно активного населення між видами та сферами економічної діяльності, визначення оптимального рівня продуктивної зайнятості працездатного сільського населення, територіальної організації структури розподілу працівників за галузями та видами економічної діяльності, а також професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Публікації автора:

1. Ярема (Замора) О.І. Особисті підсобні господарства як вид самозайнятості сільського населення// Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2003. - Вип. 62. – С. 179-181.

2. Ярема (Замора) О.І. Демографічні процеси відтворення трудових ресурсів у Тернопільській області// Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2004. - Вип. 76. – С. 157-160.

3. Ярема (Замора) О.І. Регіональні особливості зайнятості населення у сільському господарстві// Агроінком. – 2005. – №5-6'. – С. 83-85.

4. Ярема (Замора) О.І. Продуктивність та оплата праці в аграрному секторі регіону// Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2006. –Вип. 97. – С. 105-109.

5. Замора О.І. Вплив міграційних процесів на відтворення населення// Галицький економічний вісник. – Тернопіль, 2006. – №2 (9).—С.45-50.

6. Замора О.І., Ярема Л.В. Використання трудових ресурсів у сільсько-господарських підприємствах Тернопільської області// Актуальні проблеми економіки. – 2006 р – №12. – С. 188–193. (Особистий внесок – розраховано основні показники ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах Бережанського району Тернопільської області, за результатами яких, виявлено вплив сезонності використання праці на зайнятість сільського населення).