У результаті проведеного дослідження на основі аналізу законодавства України, практики його застосування, а також вивчення і осмислення наукових праць з різних галузей права, сформульовано ряд наукових і практичних висновків, які на думку автора є певним внеском до криміналістичної методики розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, в аспекті використання спеціальних знань: 1. Законодавство України про інтелектуальну власність практично сформовано. Це не розрізнена сукупність чинних нормативних актів, а достатньо цілісна інкорпорована система. Нормативні акти нижчого рангу суголосні та не суперечать актам вищого рангу, що мають більшу юридичну силу. Виходячи з аналізу нормативно-правових норм, автором обґрунтовано, що інтелектуальна власність складається із літературно-художньої та промислової власності. З одного боку, в новому кримінальному законодавстві досягнуто детальної регламентації широкого кола можливих правопорушень, і це позитивно, однак, з іншого, воно ще містить значну кількість загальних, абстрактних, не конкретизованих кримінально-правових заборон. 2. У роботі охарактеризовані елементи криміналістичної характеристики злочинів, які посягають на інтелектуальні права. Показано взаємозв’язок окремих елементів криміналістичної характеристики – способів вчинення злочинів та слідової картини; предмету злочинного посягання і особи злочинця. 3. Під спеціальними знаннями слід розуміти не загальновідомі в кримінальному процесі знання, набуті особою в результаті професійного навчання або роботи з певної спеціальності і використовуються для вирішення завдань кримінального судочинства. 4. Серед форм використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, що посягають на інтелектуальні права, переважають процесуальні. Це пов’язано з тим, що факт застосування спеціальних знань у ході розслідування відображається у процесуальних документах (постановах, протоколах слідчих і судових дій, висновках експертів), порядок складання яких визначений КПК України. У діяльності із розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, призначення судової експертизи за своїм значенням є основною формою використання спеціальних знань, оскільки надає найбільше можливостей в застосуванні науково-технічних досягнень для вирішення завдань кримінального судочинства. Поширеною непроцесуальною формою використання спеціальних знань є залучення спеціаліста до участі в оперативно-розшукових заходах. 5. Досліджені особливості проведення під час розкриття злочинів у сфері інтелектуальної власності слідчого огляду, обшуку та виїмки, одержанні зразків для експертного дослідження та інших слідчих дій, використання в їх ході спеціальних знань. Автором запропоновані рекомендації, які мають підвищити ефективність проведення окремих слідчих дій та використання спеціальних знань під час виявлення, розкриття та розслідування злочинів в сфері інтелектуальної власності. 6. Під час розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності, найчастіше призначаються ідентифікаційні експертизи (експертиза об’єктів інтелектуальної власності, судово-технічна експертиза, судово-товарознавча, технічна експертиза документів та ін.). Більшість експертиз призначається за фактами порушення авторського права у формі незаконного відтворення та розповсюдження фонограм, відеограм, програм мовлення, комп’ютерних програм і баз даних на компакт-дисках, відео та аудіокасетах. В процесі дослідження виявлено особливості призначення експертиз характерних для розслідування злочинів, які посягають на права інтелектуальної власності: експертизи об’єктів інтелектуальної власності, судово-лінгвістичної експертиз, експертизи комп’ютерів, носіїв і технологій, технологічної експертизи та ін. Автором узагальнено зазначені особливості та запропоновано методичні рекомендації щодо порядку роботи з об’єктами, які у подальшому направляються на дослідження, порядку підготовки до експертизи, формулювання переліку типових запитань судовому експерту залежно від об’єктів дослідження, завдань та виду судової експертизи. |
