Анотація до роботи:

Овчиннікова Т. В. Використання соціально-психологічних методів управління в сільськогосподарських підприємствах (на матеріалах Львівської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Львівський національний аграрний університет, м. Львів, 2008.

Дисертація містить теоретичні положення, наукові узагальнення та методичні рекомендації щодо раціонального використання соціально-психологічних методів управління колективами сільськогосподарських підприємств. Досліджено еволюцію теорії управління, визначено сутність соціально-психологічних методів і методику їх застосування в аграрному виробництві.

Розроблено описову декомпозицію структури потенціалу керівника, запропоновано методику визначення ефективності впливу базових управлінських якостей керівника на рівень рентабельності сільгосппідприємства. Розглянуто взаємозв'язок і залежність агропідприємства від зовнішнього середовища. Дається оцінка стану мікроклімату у досліджуваних колективах господарств та методичні підходи до формування персоналу на основі ціннісно-орієнтаційної єдності, взаємовиборів, індивідуальних і групових індексів.

Запропоновано головні напрямки вдосконалення мотиваційного управління діяльністю працівників сільгосппідприємств на основі поєднання соціально-психологічних мотивів з економічними і діагностики їхніх потреб та інтересів. Розроблено системну модель заходів мотиваційного управління.

1. Відродження села вимагає від керівників і спеціалістів сільського господарства новаторських підходів до керування виробництвом, освоєння мистецтва управління, раціонального використання соціально-психологічних методів і одночасного вирішення трьох взаємопов'язаних проблем: макроекономічних змін у суспільстві; формування нового економічного мислення керівників і спеціалістів агропідприємств; розробки наукової бази аграрного менеджменту.

2. У процесі аграрної реформи ускладнилися повноваження та функції керівників агропідприємств, зріс обсяг і рівень ризиків, зросла також потреба значно ширшого кола знань. Найбільш успішними і здатними до інновацій і ризику в трансформаційних умовах є управлінці вищої ланки віком до 40 років. 55,56% керівників віком до сорока років віддають перевагу соціально-психологічним методам управління. Відповідно, господарства, які вони очолюють, за останні три роки мають найвищий рівень рентабельності порівняно з тими, якими керують представники середньої та старшої вікових груп. Однак більшість керівників господарств не засвоїла нової статусно-рольової функції у своїх колективах і психологічно не готова до радикальних змін та роботи в нових умовах.

3. Системний аналіз взаємодії чинників внутрішнього і зовнішнього середовища, які впливають на роботу сільгосппідприємств, показує значення другої групи (зовнішнього середовища). Водночас для успішної і органічної інтеграції у постійно змінювані ринкові умови слід своєчасно і збалансовано оптимізовувати власне внутрішнє середовище та змінювати систему управління. Насамперед треба формувати психологічну готовність працівників до неминучих змін і єдність колективу в методах їх реалізації.

4. Процес формування нової організаційної культури агропідприємства ефективно доповнюють: сучасна управлінська структура організації, що базується на горизонтальних зв'язках, взаємна підтримка та довіра, колективні прийняття рішень і відповідальність за їх виконання. Розширення участі працівників в управлінні агропідприємством через контроль за якістю праці та її колективні результати, заохочення новаторства та раціоналізаторської діяльності стають основою для впровадження партисипативного управління, яке значно покращує використання всього потенціалу людських ресурсів у господарствах, забезпечує більшу віддачу, вагоміший вклад робітника в життя організації.

5. Структурні зміни зачіпають інтереси людей, тому ці зміни належить упроваджувати обережно й виважено, враховувати оргструктуру господарства та інтереси всіх працівників. У кожному сільгосппідприємстві у першу чергу доцільно проводити структуризацію колективу на трьох рівнях: а) працівники, які перебувають на етапі професійного становлення, входження у трудовий колектив; б) працівники, що перебувають у стані адаптації; в) кадрове ядро, сформоване із випробуваних, давніх працівників агропідприємства і поповнюється представниками другої групи. Дієвою підставою для здійснення структурних змін у трудових колективах та створення управлінського резерву є періодична самооцінка та експертна оцінка персоналу. Допоміжним засобом у доборі керівників середньої ланки та спеціалістів може послужити розроблена психологічна професіограма.

6. Системний аналіз окремих господарств, які швидко пройшли процес реформування, засвідчує наявність прямого зв'язку між трансформацією форми власності, перетворенням працівників на співзасновників реформованих агропідприємств і ефективністю праці персоналу, особливо нижньої і середньої ланки. Визначальним мотивом високопродуктивної праці, беручи до уваги низький рівень життя сільських трудівників, є заробітна плата. Недопустимою є несвоєчасна виплата заробітку, а поступове його наближення до середнього в народному господарстві гарантує стабільність кадрів і створення умов для реалізації мотиваційного управління.

7. Комплексне системне поєднання матеріального стимулювання із соціальними та психологічними мотиваторами може активізовувати сільгоспвиробників, кардинально впливати на їхню трудову поведінку. Діагностика мотивації мусить враховувати індивідуальні та колективні пріоритети персоналу. Визначальними соціально-психологічними мотивами високопродуктивної праці є: можливість удосконалюватись у професійному і діловому плані; визнання досягнень окремого працівника і колективу в цілому; справедливість оцінки результатів праці; перспектива службового зростання; збагачення змістовності праці та можливість новаторства; інтеграція різних елементів праці у закінчений процес; трудова ротація, яка здійснюється шляхом зміни працівниками робочих місць.

8. На основі вивчення індивідуальних мотивів та стимулів треба домагатись задоволення індивідуальних потреб працівників і від них переходити до задоволення потреб агропідприємства. Систематизація мотивів у процесі дослідження стала основою рекомендованої системної моделі заходів мотиваційного управління на агропідприємстві, запровадження якої дало позитивні результати в ряді агропідприємств. Матеріальні мотиватори є домінантними для господарств із невисокою заробітною платою, натомість її збільшення виводить в основу соціальні мотиви.

9. Ефективність аграрного виробництва насамперед залежить від ефективності управління персоналом. Ефективне управління є реальним, коли керівник агропідприємства одночасно виступає його лідером. Міра впливу найдієвіших чинників на ефективність діяльності колективів агропідприємств – компетентності й ділових якостей керівника та його організаційних здібностей на завершенні дисперсійного аналізу, виражена у відсотках і має такий результат: 49,34% та 25,67%. Визначальний вплив цих якостей керівника на результат господарювання збігається з висновками аналізу ситуаційного лідерства в окремих досліджуваних господарствах. Лідерство керівника має розвиватися за рахунок творчого ядра колективу і поступового його розростання у команду лідерів. На основі експериментів та аналітичних висновків розроблено системну модель лідерства (від лідерства керівника до лідерства агропідприємства). Досягнута раціональна модель організації виробництва та управління доповнюється елементами поведінкової моделі, найбільш успішним із яких є делегування керівником своїх окремих повноважень підлеглим.

Публікації автора:

Публікації у фахових виданнях:

1. Овчиннікова Т. В. Соціально-психологічні ролі спеціаліста та можливості їх реалізації у процесі управлінської діяльності // Вісник Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК., 2004. – №11 (2). – С. 208-211.

2. Овчиннікова Т. В. Нове економічне та економіко-екологічне мислення як важливі чинники успішного підприємництва // Вісник Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2005. – №12. – С. 204-208.

3. Овчиннікова Т. В. Соціально-психологічні якості керівника та мотиваційна сфера їх реалізації // Вісник ХНАУ: Зб. наук. пр. Харк. націон. аграр. ун-ту: Економіка АПК і природокористування. Сталий розвиток аграрного сектора економіки. – Харків, 2004. – №3. – С. 157-162.

4. Овчиннікова Т. В. Актуальні напрями інвестування управлінської діяльності в агропромислових підприємствах // Вісник Сум. націон. аграр. ун-ту: Економіка та менеджмент. – Суми, 2006. – Вип. 3-4 (20-21). – С. 197-201.

5. Овчиннікова Т. В. Формування нової організаційної культури агропідприємства як ефективний метод сучасного менеджменту // Вісник Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2007. – №14 (2). – С. 202-206.

6. Овчиннікова Т. В. Реструктуризація колективу агропідприємства з метою досягнення його стратегічної мети // Вісник Львів. держ. фінанс. акад.: Економічні науки. – Львів, 2007. – № 13. – С. 160-166.

Публікації в інших виданнях:

7. Овчиннікова Т. В. Лідерство як чинник управлінського впливу на трудовий колектив // Матеріали Третьої міжнародної студентської конференції (28 – 30 жовтня 2003 р.) «Студентська молодь і науковий прогрес в АПК». – Львів: Львів. держа. аграр. ун-т, 2003. – С. 260-262.

8. Овчиннікова Т. В. Особисті якості сучасного керівника та методи його впливу на трудовий колектив // Матеріали другої міжнар. наук.-практ. конф. «Динаміка наукових досліджень, 2003». – Т.11: Політологія. Соціологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 26-29.

9. Овчиннікова Т. В. Керівник структурного підрозділу АПК – харизматичний лідер // Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності: Зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ.конф., 19-20 травня 2004. – Київ: КНЕУ, 2004. – С. 259-263.

10. Овчиннікова Т. В. Суперечливість ситуацій у ході прийняття управлінських рішень // Матеріали першої міжнар. наук.-практ. конф. «Науковий потенціал світу, 2004». – Т. 56: Соціологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 6-9.

11. Овчиннікова Т. В. Еволюція теорії менеджменту в українській економмічній думці як процес пошуку ефективних методів управління людською діяльністю // Вісник НУ «Львівська політехніка»: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2006. – № 570. – С. 47-52.

12. Овчиннікова Т. В. Управління структурними змінами в колективах агроформувань відповідно до змін зовнішнього середовища та стратегії діяльності (за матеріалами ПАФ «Рудківці» Жидачівського району Львівської області) // Вісник НУ «Львівська політехніка»: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2007. – № 605. – С. 25-32.