Анотація до роботи:

Коваленко Е.Д. Використання оперативної інформації як підстави для застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

Дисертація є монографічним дослідженням правових питань використання оперативної інформації як підстави для застосування заходів процесуального примусу, які у сукупності з кримінально-процесуальним доказуванням створюють окрему наукову проблему.

У дисертації досліджуються питання легітимності прийняття процесуальних рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу на підставі інформації одержаної за результатами оперативно-розшукових заходів. З`ясовується співвідношення кримінально-процесуальних доказів та інформації одержаної в ході оперативно-розшукової діяльності. Аналізується роль оперативно-розшукової діяльності у збиранні та перевірці доказів. На підставі узагальнення сучасних поглядів і теоретичних концепцій кримінально-процесуального законодавства, положень Конституції України, відомчих нормативно-правових актів розглядаються питання застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві специфічною ознакою якого є використання оперативно-розшукової інформації. Сформульовані й обґрунтовані пропозиції по внесенню змін до чинного законодавства щодо ефективності використання оперативної інформації як підстави для проведення слідчих дій, обрання і зміни запобіжного заходу.

У дисертації проведене узагальнення тих положень і пропозицій, які мають теоретичне та практичне значення для вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності з питань використання оперативно-розшукової інформації при проведенні слідчих дій, прийнятті рішення про затримання особи, застосування запобіжних заходів тощо.

Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення окремих норм чинного КПК України та Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, що позитивно позначиться на законності і обґрунтованості прийняття рішень про застосування заходів процесуального примусу на підставі даних одержаних за допомогою оперативно-розшукових заходів, а саме:

1. Оперативно-розшукова інформація – це відомості про факти, отримані завдяки системі гласних і негласних дій в ході правоохоронної діяльності компетентними державними органами і посадовими особами, і які спрямовані на досягнення певного результату у боротьбі зі злочинністю.

2. За джерелом походження всю оперативно-розшукову інформацію треба поділяти на три види: гласну, тобто отриману із джерел, за допомогою гласних оперативно-розшукових заходів, яка буде мати назву – оперативно-розшукова інформація; негласну, тобто отриману оперативними підрозділами за допомогою негласних оперативно-розшукових заходів – оперативно-розвідувальна інформація; оперативно-технічну інформацію, яка одержана за допомогою технічних засобів при проведенні оперативно-розшукових заходів.

3. Вирішення питання про співвідношення оперативно-розшукової інформації та кримінально-процесуальних доказів безпосередньо має зв`язок з співвідношенням ОРД та кримінально-процесуальним доказуванням. Оперативно-розшукові заходи надають велику допомогу в збиранні кримінально-процесуальних доказів, по виявленню носіїв доказової інформації, однак знаходяться за межами процесуальної діяльності. Каменем спотикання є саме фіксація, вилучення відомостей та додержання при цьому процесуальної форми.

На підставі зазначеного в кримінально-процесуальне законодавство України пропонується внести таке доповнення: ч. 3 ст. 66 КПК України доцільно було б після слів “які можуть бути доказами у кримінальній справі” доповнити “якщо вони одержані і залучені до кримінальної справи з додержанням процесуальної форми”.

4. Інформація – це об`єктивна, тобто незалежна від свідомості осіб сутність, яка виникнувши в процесі злочину існує незалежно від будь-яких обставин, за яких на неї будуть впливати в процесі дослідження. Доказова інформація містить більш суб`єктивний характер. Вона не виникає в процесі злочину, вона існує залежно від якості проведення слідчих дій, ОРД, тобто діяльності органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, а також професійної майстерності осіб, які її здійснюють, професійного рівня фахівців різних напрямів цієї діяльності.

Таким чином, доказами в кримінальній справі – є відомості про факти, отримані в ході цілеспрямованої правоохоронної діяльності у передбаченому законом порядку та втілені в процесуальну форму.

5. Матеріали, одержані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, поділяються на три групи. Перша – предмети і документи, що виникли в об’єктивній реальності не у зв’язку з оперативною діяльністю, але виявлені під час її здійснення. Результатом їх використання виступає здобуття інформації про наявність будь-яких предметів, явищ, процесів, що можуть виступати як самостійні джерела доказової інформації. Друга група – предмети і документи, які фіксують хід або результати проведення оперативно-розшукової дії. З метою оформлення ходу або результату зазначених дій, крім протоколів, у практиці оперативно-розшукової діяльності можуть складатися також такі документи, як рапорти, акти, довідки тощо. Третя група – матеріали і документи, одержані внаслідок використання оперативно-технічних засобів. Тобто матеріально фіксовані дані, які можуть безпосередньо бути використані як доказова інформація у кримінальному судочинстві.

6. Виділення із структури ОРД заходів, що реалізуються з використанням оперативно-технічних засобів стосовно їхнього подальшого застосування для доказування у кримінальному процесі констатовано тим, що з огляду сучасного стану вчення про докази і доказування, застосування у кримінальному судочинстві оперативно-технічних засобів розглядається з позиції комплексного правового інституту, який має зв`язок з регулюванням суспільних відносин стосовно використання оперативно-технічних засобів у боротьбі зі злочинністю.

7. Вирішення дискусійного питання про право слідчого знайомитись з матеріалами, які одержані шляхом проведення оперативно-розшукових заходів пропонується формулюванням доповнення до ч. 3 ст. 114 КПК України: по справах, які розслідує слідчий, він має право знайомитись з оперативно-розшуковими матеріалами, які відносяться до кримінальної справи. Ця новела буде передбачати право слідчого надавати органам дізнання доручення та вказівки про проведення оперативно-розвідувальних заходів по кримінальній справі, яка знаходиться в провадженні у слідчого.

8. Пропонується ліквідувати слідчу дію “Зняття інформації з каналів зв’язку” та залишити її як оперативно-розшуковий захід. Вважаємо, що слідчий не повинен вносити подання узгоджене з прокурором, а давати доручення про проведення оперативно-технічного заходу керівникові оперативного підрозділу для виконання. Дозвіл на проведення оперативно-розшукового заходу надає суд шляхом санкціонування постанови керівника оперативного підрозділу про проведення відповідного заходу. Після проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням оперативно-технічних засобів, керівник оперативного підрозділу разом з постановою (та дорученням) надає слідчому результати їх використання.

9. Пропонується ч. 2 ст. 148 КПК України змінити та викласти наступним чином: запобіжні заходи застосовуються при наявності достатніх відомостей про факти, які дають підставу вважати (далі по тексту статті).

Відповідно ст. 155 КПК України слід викласти в такій редакції: взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. У справах про злочини за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, у виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано з мотивів небезпечності злочину та характеризуючих даних щодо підозрюваного та обвинуваченого.

10. Для того щоб в законності використання результатів ОРД як підстав для затримання осіб, застосування запобіжного заходу не було сумнівів, пропонується внести зміни до ст. 10 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та викласти її наступним чином: матеріали ОРД використовуються: п. 1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій; п. 2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі; п. 3) для попередження, припинення та розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України; п. 4) для розшуку злочинців та осіб які зникли безвісти; п. 5) для затримання осіб, що розшукуються та осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів; п. 6) для обрання і зміни запобіжного заходу; п. 7) для забезпечення безпеки (далі по тексту); п. 8) для взаємного інформування (далі по тексту); п. 9) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Публікації автора:

1. Коваленко Е.Д. Проблеми законодавчої регламентації використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – Донецьк, 2005. – № 2. – С. 178-189.

2. Коваленко Е.Д. Використання інформації як доказу у кримінальному судочинстві // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. Науково-практичний збірник. № 40. – Київ, 2005. – С. 3-7.

3. Коваленко Е.Д. Забезпечення конституційних прав особи в ході кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. Науково-практичний збірник. № 44. – Київ, 2005. – С. 5-8.

4. Коваленко Е.Д. Легалізація результатів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – Донецьк, 2006. – № 1. – С. 168-179.

5. Коваленко Е.Д. Деякі питання ефективності застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 7. – С. 64-67.

6. Коваленко Е.Д. Значення оперативно-технічної інформації для процесу доказування у кримінальному судочинстві // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. – Донецьк, 2006. – № 2. – С. 187-201.

7. Коваленко Е.Д. Запобіжні заходи у кримінальному судочинстві: особливості та підстави застосування // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 10. – С. 146-152.

8. Коваленко Е.Д. Дотримання конституційних прав громадян у процесі легалізації оперативно-розшукових заходів у кримінальному судочинстві // Процесуальні гарантії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судочинстві. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Донецьк, 2005. – С. 155-165.

9. Коваленко Е.Д. Співвідношення оперативно-розшукової та розвідувальної інформації // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта - 2005”. Том 45. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 40-42.

10. Коваленко Е.Д. Проблеми використання оперативно-технічної інформації для доказування в кримінальному судочинстві // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень - 2005”. Том 44. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 34-36.

11. Коваленко Е.Д. Деякі питання ефективності застосування заходів процесуального примусу та їх підстав // Питання реформування кримінального судочинства. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк, 2006. – С. 316-324.

12. Коваленко Е.Д. Вдосконалення понять підстав і умов примусу у кримінальному судочинстві // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк, 2006. – С. 305-310.