У висновках наведено основні результати дослідження, які виносяться на захист:
1. Проблема використання інформаційних ресурсів НАФ в українському архівознавстві досліджена недостатньо. Опосередковано її розглядали Г. Боряк, К. Новохатський, Л. Дубровіна, І. Матяш, Ю. Прилепішева, Н. Христова та ін. Важливе значення для вивчення проблеми використання архівної інформації мали теоретичні праці російських учених В. Автократова, К. Гельмана-Виноградова, розділи підручника “Архівознавство” (1998, 2001) та “Нарисів історії архівної справи в Україні” (2002). Однак спеціальних праць, присвячених вивченню питань, пов’язаних із використанням інформаційних ресурсів НАФ в українській історіографії 1993–2004 рр. немає. Перспективним напрямком архівознавчих досліджень у зв’язку з цим є теоретичні дослідження проблем використання архівної інформації (як первинного, так і вторинного рівня) та порівняльний аналіз науково-практичних засад використання архівної інформації в країнах світу.
У джерельній базі дослідження можна виокремити кілька блоків: а) законодавчі акти та нормативні документи; б) електронні документи; в) опубліковані документи та науково-методичні розробки; г) спеціальні періодичні видання; д) документи поточного діловодства; е) архівні документи. Загалом джерельна база є репрезентативною для вивчення науково-методичних засад, напрямів і форм використання інформаційних ресурсів НАФ.
2. Правовий доступ до інформаційних ресурсів НАФ, що полягає у забезпеченні конституційних прав громадян України та прав іноземців на отримання первинної і вторинної про склад і зміст НАФ, реалізується в нормативно-правових актах, серед яких можна виокремити 5 груп: а) акти фундаментального характеру, що визначають права громадян України (Конституція України); б) акти, які регулюють увесь комплекс питань архівної справи (Закон України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”); в) акти загального характеру, що регулюють доступ до інформації (Конституція України, “Основи законодавства України про культуру”, Закони України “Про Національний архівний фонд та архівні установи”, “Про інформацію”, “Про державну таємницю”, “Про реабілітацію жертв політичних репресій”, Указ Президії Верховної Ради України “Про передачу архівних документів КДБ України до державних архівів республіки”); г) акти, що сприяють запровадженню новітніх технологій у практичну діяльність держархівів, у тому числі з використання архівної інформації (Закони України “Про Національну програму інформатизації”, “Про Концепцію Національної програми інформатизації”, “Про захист інформації в автоматизованих системах”, Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі”); д) акти, що опосередковано стосуються питань використання інформаційних ресурсів НАФ (“Основи законодавства України про культуру”, Закони України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” і “Про музеї та музейну справу”). Доведено, що архівне законодавство України спрямоване на дотримання демократичного принципу публічності архівів і на задоволення інформаційних потреб держави, суспільства та окремого громадянина і відповідає світовим тенденціям розширення доступу до архівної інформації.
3. Розвиток науково-методичних засад використання інформаційних ресурсів НАФ, по-перше, пов’язаний профільною діяльністю академічних (ІУАД, ІР НБУВ) та галузевого (УНДІАСД) наукових інститутів, розробки яких сприяли збагаченню та оновленню професійної термінології, дослідженню розвитку науково-довідкового апарату архівів та удосконаленню його типо-видової класифікації, обґрунтуванню методів публікації архівних документів тощо; по-друге, з методичною роботою державних архівів, які в своїй практичній діяльності апробували нові форми використання інформаційних ресурсів НАФ, організації користування документами, аналізу кількісного і якісного складу користувачів архівною інформацією, та узагальнювали свої спостереження в методичних посібниках. Підготовка таких посібників засвідчувала пріоритетну тематику запитів користувачів і відображала досвід архівів регіонального рівня. Аналіз таких методичних посібників засвідчує необхідність підготовки науково-методичних посібників загального характеру з питань ініціативного інформування, виконання запитів генеалогічного та соціально-правового характеру, взаємодії з архівів ЗМІ.
4. Інтелектуальний доступ до інформаційних ресурсів НАФ здійснюється шляхом: а) створення довідкового апарату архівів; б) розроблення інформаційних систем; в) публікації архівних документів. Найпомітніших якісних змін упродовж досліджуваного періоду зазнав такий тип архівного довідника як путівник через необхідність переосмислення інформації, яка подавалася в деяких описових статтях попередніх путівників; змінами в складі й змісті документів НАФ; вимогами інформатизації суспільства. В сучасних умовах назріла потреба створення комплексного довідника про склад і зміст НАФ.
5. До основних напрямів використання інформаційних ресурсів НАФ у 1993 – 2004 рр. можна віднести такі: 1) у сфері державної політики та управління; 2) у сфері юриспруденції та соціального захисту населення; 3) у сфері економіки; 4) у сфері науки і техніки; 5) у сфері культури; 6) у сфері педагогіки та краєзнавства. Водночас пріоритетним завданням держархівів слід вважати активізацію зусиль з популяризації архівної інформації, піднесення іміджу архівів як установ наукового характеру, укорінення думки про те, що повноцінна організація використання архівної інформації однаково важлива в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. На підставі критерію цілей архівної евристики виокремлено потреби користувачів: а) наукові потреби, орієнтовані на цілеспрямований пошук інформації з метою створення нових знань; б) управлінські потреби, зумовлені пошуком інформації, необхідної для прийняття рішень у сфері державної влади і управління; в) соціально-правові потреби, пов’язані з пошуком інформації задля задоволення запитів фізичних осіб, що стосуються їхніх конституційних прав; г) генеалогічні потреби, спрямовані на пошук інформації, пов’язаної з історією родів, родин. Задоволення потреб користувачів інформацією НАФ, що є одним із основних завдань архівів, вимагає дослідження “портрету користувача” як підґрунтя прогнозування виникнення нових потреб і пошуків форм організації користування документами архівів. З метою ефективного задоволення попиту на архівну інформацію нагальною потребою є збільшення штатної чисельності працівників спеціальних довідкових підрозділів (довідкового столу та групи довідок) державних архівів, що сприятиме активізації усіх напрямів діяльності архівів.
6. Упродовж 1993 – 2004 рр. відбувалося оновлення форм використання архівної інформації. Розвиток практичних форм роботи державних архівних установ з питань забезпечення суспільства ретроспективною інформацією супроводжувався науково-методичними пошуками як на базі наукових установ (УНДІАСД, ІУАД, Інституту рукопису НБУВ), так і центральних (ЦДІАК, ЦДКФФА, ЦДАГО) та місцевих (держархіви Сумської, Закарпатської, Одеської, Херсонської областей). Упродовж досліджуваного періоду активізувалося ініціативне використання архівної інформації, запроваджено нові форми експозиційної діяльності, розроблено Концепцію виставкової діяльності Держкомархіву. Розвитку форм використання інформаційних ресурсів НАФ сприяли створення веб-порталу ДКАУ, завдяки чому стали можливими: запровадження Інтернет-виставок; ініціативне інформування; репрезентація науково-документальних, довідково-інформаційних та інших видань державних архівних установ України; публікації в архівній періодиці, що надає практичну допомогу архівістам і водночас є засобом популяризації архівної інформації. Основною тенденцією розвитку використання інформаційних ресурсів НАФ у 1993-2004 рр. стала відкритість інформації та найширша її репрезентація новітніми засобами, що відповідало міжнародному принципу “відкритому суспільству – відкриті архіви”. Це визначило еволюцію тематики: від чітко окреслених за радянського часу тем до раніше заборонених: історія Української революції, голодомори в Україні, колективізація, депортації та еміграційні процеси, персоналії репресованих видатних діячів науки і культури.
7. Особливості використання інформаційних ресурсів НАФ у бібліотеках та музеях зумовлені складом їхніх фондів та принципами основної діяльності цих установ. Якщо в бібліотеках переважно домінують традиційні форми використання архівної інформації (виставкова, публікаційна діяльність, використання в наукових дослідженнях), то в музеях архівні документи не виокремлюються з фондів і відіграють другорядну роль у організації діяльності цих установ, у тому числі з питань доступу. Нагальною потребою є гармонізація правил та інструкцій з питань зберігання та використання архівних інформаційних ресурсів, що діють у бібліотеках та музеях, з Основними правилами державних архівів України та розроблення спеціальних методичних посібників з цих питань для бібліотек і музеїв.
8. У процесі співпраці державних архівів, музеїв і бібліотек можна виокремити такі напрями: а) створення інтегрованих довідників про склад і зміст документів НАФ, баз даних (Міжнародний проект “АрхеоБібліоБаза України” (АББ)); б) розроблення державних програм (Державна програма “Національна архівна інформаційна система (НАІС) “Архівна та рукописна україніка”); в) спільне видання наукових періодичних видань: “Рукописна та книжкова спадщина України”, “Національна архівна інформаційна система “Архівна та рукописна україніка”: Збірник наукових праць”. У зв’язку з тим, що розпочаті в 1990-х рр. міжінституційні проекти не мали результативного завершення, важливе завдання архівної служби України полягає в максимально повній інтеграції інформаційних ресурсів НАФ, що зберігаються в державних архівах, архівних підрозділах бібліотек і музеїв, самоврядних наукових установах, а також за кордоном (“архівна україніка”) до національної бази даних з метою створення інтегрованого архівного довідника про склад і зміст документів НАФ, побудованого за фондовим принципом.
|
