В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні низки концептуальних питань відносно теоретичного та нормативного забезпечення використання доказів в кримінальному судочинстві України, які отримані за її межами, в порядку надання міжнародної правової допомоги. Основними науковими і практичними результатами цього дослідження є такі висновки. 1. Процес доказування з застосуванням доказів, отриманих в порядку надання міжнародної правової допомоги за межами України, відрізняється від “класичного” – трьохелементного. Відмінність пов’язана з тим, що фактичні дані, тобто докази, вже зібрані та частково перевірені виконавцем міжнародного слідчого доручення за кордоном з застосуванням іноземного кримінально-процесуального законодавства. При їх надходженні слідчому в Україні, останній лише досліджує та оцінює докази відповідно до вимог КПК України. 2. Під міжнародною правовою допомогою необхідно розуміти врегульовану нормами міжнародного і національного права узгоджену діяльність різних держав по порушеній кримінальній справі щодо захисту інтересів особи, суспільства і держави, яка полягає в підготовці і передачі до іноземних правоохоронних органів та судових установ доручень, а також виконання таких доручень, що передбачено відповідним міжнародним договором України. 3. Основними її видами є: видача правопорушників; направлення та виконання процесуальних доручень в порядку надання взаємної допомоги; передача провадження у кримінальних справах; передача засуджених осіб; виклик свідків, потерпілих, цивільних позивачів, цивільних відповідачів, їх представників, експертів. 4. З метою якісного використання доказів, які отримані за межами України, в тексті міжнародного слідчого доручення слід також вказувати про прохання застосування кримінально-процесуального законодавства України, при цьому слід додавати витяги з відповідних статей КПК України, які пропонується застосувати іноземній стороні. 5. Для прискорення розслідування по справі необхідно ширше використовувати можливості посольських та консульських установ України з метою проведення такої слідчої дії як допити громадян України за кордоном. 6. У випадках відмови іноземної країни в застосуванні кримінально-процесуального законодавства України необхідно використовувати присутність дипломатичних, консульських та інших представників України при провадженні слідчих дій за кордоном. 7. Аргументовано необхідність проведення слідчих дій за допомогою відеозв’язку. Під ним розуміється встановлення двохстороннього відео -, аудіо - зв’язку між двома пунктами, відстань між якими не має значення, в режимі “реального” часу (без врахування часових поясів), в одному з яких знаходяться особи, які проводять та приймають участь в проведенні слідчої дії, в іншому – особи, з якими проводять слідчу дію, представники компетентного органу іноземної країни, та, по-можливості, представники України. 8. Пропонується у новому КПК України передбачити окрему норму, якою надається можливість присутності за кордоном захисника з України при проведенні слідчих дій на його вимогу та за згодою запитуваної сторони. 9. Визначення критеріїв недопустимості доказів дає змогу стверджувати, що порушення іноземного кримінально-процесуального законодавства при проведенні слідчих дій за кордоном тягне визнання їх недопустимими та вилучення з процесу доказування в кримінальному процесі України. 10. З урахуванням розроблених теоретичних висновків автором пропонується до нового КПК України включити норму, яка б закріплювала критерії недопустимості доказів наступного змісту: “Недопустимість доказів” Недопустимими визнаються: докази, отримані з порушенням конституційних прав і свобод людини; докази, отримані внаслідок не роз'яснення прав учасникам кримінального процесу; докази, отримані з порушенням обмежень, встановлених стосовно окремих категорій осіб, які не можуть бути допитані як свідки або можуть відмовитися давати показання як свідки; докази, отримані з джерел, не визначених в КПК України; докази, отримані з порушенням інших вимог цього Кодексу, які ставлять під сумнів достовірність доказової інформації. Докази, які визнані недопустимими, не мають юридичної сили і не можуть застосовуватись в кримінальному судочинстві України. Визнати доказ недопустимим і виключити його з кримінального провадження може орган дізнання, слідчий, прокурор, суд самостійно або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, їх захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, склавши при цьому відповідну постанову (ухвалу), в якій зазначаються підстави прийнятого рішення. Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, а також ухвала суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК України.” 11. Проект КПК України (реєстр.№3456-1) слід доповнити новою нормою, яку викласти в такій редакції: “Стаття... Підстави проведення слідчих дій за допомогою відеозв’язку” Дистанційне проведення слідчих (судових) дій за допомогою відеозв’язку допускається за таких підстав: особиста явка учасника слідчої дії неможлива за станом здоров’я або з інших поважних причин; при відмові свідка, який знаходиться за межами України, з’явитись в Україну для проведення слідчих дій; при відмові свідка, котрий знаходиться в Україні, з’явитись в іноземну країну для проведення слідчих дій; при неможливості етапування в Україну особи, яка притягається за кордоном до кримінальної відповідальності, для проведення слідчих дій; при неможливості етапування до іншої країни особи, котра притягається до кримінальної відповідальності, для проведення слідчих дій; для забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; за наявності, згідно із розсудом суду, інших підстав”; 12. Видається необхідним викласти статтю 653 проекту КПК України в наступній редакції: “Дистанційне проведення слідчих дій за допомогою відеозв’язку в порядку надання міжнародної правової допомоги” За наявності міжнародного договору про правову допомогу у кримінальних справах, ратифікованому у встановленому порядку Верховною Радою України або на умовах взаємності, та при наявності підстав, передбачених цим Кодексом, слідчий, прокурор, суд у встановленому порядку вносять компетентному органу або посадовим особам іноземної держави слідче доручення про надання міжнародної правової допомоги щодо дистанційного проведення слідчої дії, пропонуючи застосовувати відеозв’язок з використанням кримінально-процесуального законодавства України. При отриманні згоди компетентного органу або посадової особи іноземної держави слідчий, прокурор чи суд узгоджують з ними час проведення такої дії, коло осіб, які беруть у ній участь, а також організаційні і технічні умови проведення відповідної слідчої дії. В слідчих діях, які проводяться за допомогою відеозв’язку, приймають участь прокурор та перекладач, а хід їх проведення обов’язково фіксується відеозаписом. Слідчий, прокурор чи суд перед початком слідчої дії засвідчує особи учасників, а також роз’яснює їм права та обов’язки, передбачені цим Кодексом. За результатами проведення слідчої чи судової дії складається протокол згідно зі статтями 101, 105 та 106 КПК України”. | 