У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у формулюванні загальнотеоретичного поняття виконавчої влади як різновиду державної влади, виявленні її соціально-правової природи, змісту, складових елементів та особливостей функціонування. Вирішення цього наукового завдання є однією з необхідних умов підвищення демократичності й ефективності владно-виконавчої діяльності в Україні. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Оскільки Конституція України проголошує принцип правової зв’язаності державно-владної діяльності в рамках юридичної науки, найдоцільніше приділити основну увагу дослідженню державної влади як сукупності державно-владних повноважень. У формально-юридичному смислі це означає насамперед зв’язаність державних органів і посадових осіб компетенцією, що складається з установлених державно-владних повноважень. Якщо держава виконує своє призначення й функції через їх реалізацію, завжди йдеться про здійснення влади, якщо ж держава діє всупереч або поза своїми повноваженнями, то йдеться про свавілля. 2. За умов формування своєї правової сутності державна влада має розглядатися як сукупність державно-владних повноважень. Отже, державна влада в межах юридичної науки є системою юридичних державно-владних повноважень державних органів і посадових осіб, розподілених по вертикалі й горизонталі, спрямованих на реалізацію завдань і функцій держави. Політична й державна влада мають багато точок зіткнення, але вони не є тотожні, бо відрізняються за своїм характером, суб’єктами влади, методами впливу, обсягом і характером повноважень, практичним призначенням, ознакою цілісності й механізмом реалізації. 3. Про виконавчу владу у власному значенні цього поняття може йтися лише за умови реалізації конституційного принципу поділу державної влади. Таким чином, виконавча влада є однією з трьох традиційних гілок державної влади. Вона самостійна й незалежна від інших гілок влади при здійсненні покладених на неї законом повноважень у межах компетенції, встановленої конституцією та законами. 4. Якщо на момент свого виникнення теорія і практика поділу влади однозначно проголошували, що виконавча влада головним призначенням має виконання законів, то пізніше її роль і значення в системі поділу влади почали переглядатися, схиляючись у бік визнання існування у виконавчої влади ширшого кола повноважень. 5. Державне управління здійснюється всіма гілками влади, але пріоритет в організації й відповідальності за стан суспільства покладається перш за все на виконавчу. Отже, функції адміністративного управління, виконання законів є провідними для виконавчої влади. Поряд із цим окрім них останній притаманна й політична функція. Під нею розуміється розробка державної політики, завдання якої – окреслення кола питань, що потребують першочергової уваги громадськості, зосередження зусиль і коштів для їх розв’язання. 6. Виконавча влада є уособленням державної влади (у вузькому розумінні цього слова) оскільки на відміну від інших гілок влади вона заснована на гранично визначених ієрархічних відносинах, що передбачають чітку організацію державно-службових відносин, підпорядкованість і відповідальність. І навпаки, представницький характер законодавчої влади, а також особливий статус судової, яка може виступати арбітром між особою і державою, наближають їх до інститутів громадянського суспільства, указують не тільки на державницькі, а й на суспільні елементи в їх природі. 7. Виконавча влада – це система юридичних державно-владних повноважень по виконанню законів, розробці і здійсненню державної політики, які реалізуються розгалуженою, ієрархічною, спеціалізованою сукупністю державних органів на принципах оперативності, адміністративної підлеглості, підзаконності, підзвітності перед представницькими органами, а також поєднання динамізму і стабільності. 8. У країнах з парламентською формою державного правління відбувається дифузія виконавчої й законодавчої гілок влади. Головним носієм виконавчої влади тут є уряд на чолі з прем’єр-міністром, формування органів виконавчої влади і її здійснення суттєво залежить від парламенту. 9. Виконавча влада в країнах з президентською формою державного правління чітко відокремлена від законодавчої. Головним її носієм виступає президент держави, від якого в кінцевому підсумку залежать структура і функціонування всього механізму виконавчої влади. 10. Виконавча влада в змішаних республіках розподілена між двома центрами – президентом і прем’єр-міністром (дуалізм). Як результат – посада президента юридично не належить до жодної з гілок державної влади, формування органів виконавчої влади та її здійснення знаходяться в залежності і від президента, і від парламенту, а виконавча й законодавча гілки менш чітко відокремлені одна від одної. 11. Конституційне реформування в Україні має об’єктивні передумови, спрямовано на підвищення ролі та відповідальності виконавчої влади, сприяє наближенню системи державної влади до європейських стандартів демократії і права. | 