| У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання, яке полягає в дослідженні процесу організації виховної роботи в Збройних Силах України, розкритті головних факторів, що впливали на нього, виявленні його основних тенденцій та закономірностей, а також наданні можливих рекомендацій щодо використання отриманого досвіду в сучасних умовах, тощо. Основні наукові та практичні результати виконаної дисертаційної роботи: 1. Аналіз наявної історіографії дає підстави стверджувати, що питання виховної роботи у Збройних Силах України на сьогодні залишається недостатньо висвітленою складовою частиною воєнної історії України. Незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених даній проблемі, всі вони не мають історичного та комплексного характеру, бо присвячені лише окремим аспектам її змісту. Дисертантом визначено тенденцію розвитку наукової думки щодо оцінки ролі і місця виховної роботи у діяльності ЗС України. Зазначено, що в більшості наукових праць простежується процес еволюції в оцінці характеру спрямованості ВР від старого „агітаційного” до сучасного, більш грунтовного, „освітнього” в життєдіяльності військ та „релаксаційного” характеру в бойових умовах. 2. Проведений аналіз факторів, які обумовили становлення виховної роботи у ЗС України, свідчить, що необхідність її формування була зумовлена соціально-політичними процесами, які відбувалися в Україні у 1991-1996 рр. та призвели до викриття протиріч в гуманітарній сфері, перегляду концепції військового виховання, утвердження в державі нормативно-правових основ культурної політики. Не менш важливими факторами, які робили можливим становлення виховної роботи у ЗС України, були зміни у поглядах фахівців щодо організації виховного процесу в арміях провідних країн світу; удосконалення роботи військового керівництва з кадрами; розвиток системи формування особистості тощо. В цілому автор вважає, що наявні передумови, організаційно-управлінські, методичні, матеріально-технічні та наукові чинники дозволили створити систему виховної роботи у ЗС України та забезпечити її ефективне функціонування і розвиток. 3. Встановлено, що наявність негативних проявів у свідомості і поведінці військовослужбовців, невирішеність питань ідейного виховання воїнів призвели до пошуку організації такої системи виховної роботи з особовим складом, що відповідала б вимогам часу. 4. Отриманий досвід організації виховної роботи в ЗС України, вивчення аналогічної діяльності в арміях передових країн світу свідчать про доцільність створення єдиної системи морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). Це особливо актуально в умовах проголошення Україною курсу на інтеграцію в європейські структури, у тому числі й у НАТО. 5. Уточнення завдань та розподіл функцій між Міністерством оборони та Генеральним штабом цілком логічно обумовлюють розподіл органів виховної роботи за європейським зразком на дві структури: Департамент МО з гуманітарних та соціальних питань та Управління МПЗ підготовки і застосування військ Генерального штабу. Разом із цим необхідним постає здійснення такого розподілу і по всій управлінській вертикалі виховних структур. 4. Наявні прорахунки в організації безперервного МПВ на особовий склад військ та органів управління, зумовлені недостатнім науково-теоретичним обгрунтуванням його здійснення, недостатнім науковим прогнозуванням наслідків відповідних заходів реформаційного характеру. 5. Для ефективного вирішення завдань МПЗ діяльності військ необхідною умовою виступає якнайшвидше створення узгодженої, науково обґрунтованої нормативно-правової бази його організації. 6. Всебічне розкриття виховної роботи у ЗС України дозволило автору виявити та проаналізувати її тенденції. До позитивних тенденцій належать такі: перехід до нових критеріїв оцінки змісту виховної роботи; звільнення виховної роботи від політичних та ідеологічних догматів минулого, насичення її національним змістом; розширення функцій виховної роботи при переході від стану мирного часу до умов бойового застосування тощо. До негативних тенденцій належать: зростання соціальної напруги в гарнізонах; руйнування єдиної системи вертикалі управління та інших елементів системи виховної роботи; скорочення державної дотації та деструктивна мінімізація організаційно-штатної структури виховних органів та ін. 7. Аналіз матеріалів за темою дослідження дав змогу визначити також напрями вдосконалення виховної роботи у Збройних Силах України та запропонувати ряд практичних рекомендацій. Основними з них, на думку автора, є такі: використовуючи сучасні досягнення воєнних історичних та правових наук, розробити новий нормативно-правовий документ „Концепція виховної роботи в ЗС України”; збагатити й удосконалити зміст виховної роботи шляхом розвитку її теорії, збагачення форм проведення, збільшення часу гуманітарної підготовки для отримання культурологічних, релігійних, етичних, естетичних знань; створити єдину інформаційну мережу і базу даних органів виховної роботи з підключенням до неї всіх військових установ і частин (підрозділів). Перспективними напрямками нових досліджень цієї теми можуть бути: комплексне вивчення виховної роботи у військових формуваннях України; узагальнення і аналіз досвіду зарубіжних держав щодо організації та проведення виховної роботи з метою його використання у Збройних Силах України. | 