Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дають підстави для таких висновків: 1. Аналіз та опрацювання філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних наукових праць дозволяє дати власне визначення позитивного ставлення до праці як мотиваційно-емоційної установки особистості, яка характеризує її внутрішню позицію стосовно різних аспектів праці і спрямована на усвідомлення її суспільної необхідності та особистісної значущості, виявляється в активній участі у різних видах трудової діяльності. Відтак, позитивне ставлення до праці включає: сукупність мотивів та позитивних емоцій (бажання працювати; почуття задоволення і радості від праці; прагнення покращити наявні трудові уміння і навички), які обумовлюють потребу в праці як в життєвій необхідності; усвідомлення суспільної необхідності та особистісної значущості праці; знання про роль трудової діяльності в житті людини; необхідності і обов’язку до праці; комплекс моральних якостей (працелюбність, відповідальне ставлення до участі в трудовій діяльності, дисциплінованість, самостійність, ініціативність, організованість, наполегливість); наявність точних загальнотрудових умінь і навичок (уміння виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність). Позитивне ставлення до праці відбивається у потребах, мотивах, оцінках, інтересах, знаннях, поведінці. 2. Дослідження соціально-педагогічних і психологічних передумов виховання позитивного ставлення до праці показало, що значну роль в даному процесі відіграють фактори, пов’язані зі специфікою шкіл-інтернатів та контингенту їх вихованців, особливостями підліткового віку, що значно ускладнює вирішення визначеної проблеми. 3. Розроблені критерії дали змогу визначити рівні сформованості ставлення до праці, кожному з яких відповідав певний тип ставлення (активно-позитивне, позитивне, ситуативне, негативне, активно-негативне), кожний із яких характеризувався певними показниками або їх відсутністю. 4. Констатуючий етап дослідження засвідчив, що значний відсоток учнів
5-7 класів шкіл-інтернатів виявили ситуативне – 25,7 %, негативне – 16,9%, активно-негативне – 14,5% ставлення до праці. З метою з’ясування причин наявного рівня сформованості ставлення до праці в практиці загальноосвітніх шкіл-інтернатів України було проведено цілеспрямоване вивчення стану організації різних видів трудової діяльності, в результаті чого було виявлено такі причини: недооцінка ролі праці з самообслуговування; зневажливе ставлення вихованців до державної й колективної власності; споживацький підхід до життя; незадовільна організація суспільно корисної, продуктивної праці учнів, що значно знижує її виховні можливості; використання вихованців як допоміжної робочої сили; надзвичайна їх опіка; недооцінювання ролі дитячого самоврядування та ін. 5. Визначено організаційно-педагогічні умови виховання позитивного ставлення до праці у молодших підлітків шкіл-інтернатів, до яких відносимо: раціональну організацію різних видів трудової діяльності; застосування відповідних форм і методів трудового виховання; широке використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату; побудову співробітництва педагогів і учнів на принципах особистісно орієнтованого виховання. 6. Визначення організаційно-педагогічних умов дозволило виокремити провідні складові організації позаурочної виховної діяльності з виховання позитивного ставлення до праці: надання пріоритету моральному змісту праці, її суспільній значущості, систематичному залученню всіх без винятку вихованців до різних видів трудової діяльності; організація діючого самоврядування, створення системи постійних та тимчасових трудових доручень для всіх школярів; організація роботи трудових гуртків, клубів, насичення їх роботи народознавчою тематикою, побудова їх роботи на діяльності самоврядування учнів; організація групової роботи школярів, що дозволило створити умови, необхідні для самореалізації особистості, вироблення вмінь групової взаємодії, співпраці, самостійної орієнтації в тій чи іншій ситуації; організація індивідуальної роботи з учнями у формі трудових доручень, яка відповідала їхнім потребам, була насичена реальними, цікавими справами, які позитивно впливали на дитину. 7. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження, в експериментальних групах відбулися позитивні зміни в рівнях сформованості позитивного ставлення до праці. Так, порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи відсоток учнів, які виявили активно-позитивне ставлення до праці став значно більшим (з 14,2% до проведення експерименту до 25,8% - після його завершення); підвищився відсоток школярів, які виявили позитивне ставлення до праці ( з 25,3% до початку дослідно-експериментальної роботи до 36,3% - після її завершення); зріс відсоток учнів, які виявили ситуативне ставлення до праці. Аналіз проблеми виховання в учнів 5-7 класів шкіл-інтернатів позитивного ставлення до праці в позаурочній діяльності свідчить про необхідність дослідження в перспективі інших аспектів цієї проблеми, зокрема, психолого-педагогічних умов виховання позитивного ставлення до праці вихованців інтернатних закладів з урахуванням вікових особливостей учнів (молодші школярі, старші підлітки, старшокласники), здійснення спеціальної підготовки вихователів шкіл-інтернатів, підвищення ефективності післядипломної освіти педагогічних кадрів з цієї проблеми. |
