Проведене дослідження показало, що розв’язувана нами проблема є актуальною і важливою для розвитку педагогічної науки, оскільки зумовлена завданням подальшого теоретичного та практичного визначення засобів виховання культури взаємин батьків і дітей у сучасній сім’ї та школі. За результатами дослідження ми дійшли таких загальних висновків: 1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст поняття “культура взаємин” батьків і дітей, визначити структуру культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку, виявити характерну для культури батьківсько-дитячих взаємин діалектичну єдність зовнішньої та внутрішньої зумовленості формування і розвитку особистості. Знання системи взаємин особистості зі світом, зокрема взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку та умов їх налагоджування, дає змогу цілеспрямовано керувати процесами духовного, культурного, морального розвитку особистості, впроваджувати зміст, форми і методи виховання культури батьківсько-дитячих взаємин у сім’ї і школі. 2. Тенденції, виявлені у наукових дослідженнях і шкільній практиці з цієї проблеми, показали, що виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку зумовлено історичними, політичними та економічними умовами, невіддільне від національної культури і традицій, грунтується на принципах моралі українського народу і безпосередньо та опосередковано впливає на виховання молодого покоління, визначає та утверджує духовні цінності сім’ї і соціуму. 3. Установлено, що культура взаємин дитини з батьками виховується у процесі міжособистісних взаємин; активної взаємодії суб’єкта і середовища, в якому він існує, коли зміна й розвиток однієї якості зумовлює зміну та розвиток іншої, а потім і всієї системи загалом. З огляду на те, що характер суб’єкт-суб’єктної взаємодії залежить від психолого-педагогічних знань, умінь та навичок батьків у системі сімейного виховання, ми розуміємо культуру взаємин батьків і дітей як рівень міжособистісних взаємин, в основі яких лежать морально-етичні цінності і норми життєдіяльності сучасної української сім’ї, доброзичливе, чуйне і щире ставлення батьків і дітей одне до одного. Зовнішньо вона проявляється як взаєморозуміння, взаємодопомога і взаємоповага, головними засобами вираження яких є культура сімейного спілкування, культура поведінки і культура мовлення. 4. З’ясовано, що виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку – cкладний процес, зумовлений як ієрархічною структурою мотиваційної сфери культури міжособистісних взаємин, так і всебічним впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів. Культура особистості батька, матері і дитини, культура сімейного духовного середовища, сімейних традицій перебувають у діалектичному взаємозв’язку і визначають особливості процесу виховання культури взаємин батьків і дітей. З’ясування суті цих компонентів, урахування кожного з них як рушійної сили виховання культури батьківсько-дитячих взаємин – запорука успішного педагогічного керівництва цим вихованням. 5. Виявлено характерологічні особливості молодших школярів, на основі яких у них виховується культура взаємин з батьками. Перевірено й доведено, що розроблені критерії (інтелектуальний, емоційний і діяльнісний) дають змогу визначати ефективність процесу виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї і школі. 6. Розроблено й експериментально перевірено зміст, форми і методи виховання культури взаємин батьків і дітей у сім’ї і школі. 7. Аналіз причин низького рівня сформованості культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку вказує на недостатню підготовку вчителів початкових класів до роботи з батьками у вихованні культури батьківсько-дитячих взаємин (низький рівень загальнопедагогічних знань, умінь і навичок, нестача сучасних методичних посібників, розробок і рекомендацій, недосконалість педагогічних технологій). 8. Проведена експериментальна робота підтвердила нашу гіпотезу, згідно з якою ефективність виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільнього віку підвищується завдяки теоретичної та методичної підготовки вчителів до роботи з батьками; засвоєння батьками і дітьми знань про основні правила та принципи культури батьківсько-дитячих взаємин, набуття батьками і дітьми досвіду культури міжособистісних взаємин. 9. Апробована у процесі експериментальної роботи методика виховання у молодших школярів культури взаємин з батьками у навчально-виховному процесі підтвердила припущення, що можливості впливу сім’ї та школи на виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку значно зростають, якщо залучати дітей до вивчення сімейних традицій і родоводу, до спільних господарських справ, організації і виконання рольових ігор та інсценізованих занять, до участі у сімейних святах. 10. У ході дослідження розроблено методичні рекомендації вчителям та батькам з виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї та школі, проаналізовано змістове та методичне забезпечення цього процесу, перевірено на ефективність авторську програму теоретичної та практичної підготовки вчителів початкових класів “Основи сімейного виховання молодших школярів” і педагогічний тренінг для батьків “Культура взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку”, створено посібник “Родинне джерело” для молодших школярів. 11. Порівняння результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчило, що у рівнях сформованості культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку відбулися позитивні зміни. Так, наприкінці експерименту кількість батьків і дітей із високим рівнем сформованості культури взаємин зросла з 14,8 до 40,1%. У контрольних групах ця тенденція виражена меншою мірою, істотних кількісних і якісних змін тут не відбулося. Виконане дослідження не вичерпує розв’язання проблеми виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї і школі. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у вивченні можливостей суспільства щодо підвищення культури взаємин батьків і дітей, переосмисленні парадигм педагогіки сімейного виховання в сучасній освіті; удосконаленні системи виховання культури міжособистісних взаємин у різних вікових групах. Основний зміст проведеного дослідження викладений у таких публікаціях автора: 1. Сіданіч І.Л. Особливості взаємин батьків і дітей у сучасній сім’ї // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. – К. – Житомир: “Волинь”, 2003. – Кн.1. – С. 324 – 330. 2. Сіданіч І.Л. Культура взаємин батьків і дітей, її сутність та зміст // Освіта і управління. – 2003. – Т. 6. – №4. – С.102 – 109. 3. Сіданіч І.Л. Родинне джерело: Посіб. для самостійного читання в поч. класах. – К.: Видавець Ешке О.М., 2004. – 80 с. 4. Сіданіч І.Л., Кочіна Л.П., Кудикіна Н.В. Порадник батькам першокласників (метод. рек.). – К.: КМІУВ ім. Б.Грінченка, 2002. – 28 с. 5. Сіданіч І.Л., Олексієнко Г.О. Тематичне планування уроків читання у 1 класі трирічної початкової школи // Поч. школа. – 2000. – №12. – С.26 – 28. 6. Сіданіч І.Л., Олексієнко Г.О. Тематичне планування уроків читання у 1 класі трирічної початкової школи // Поч. школа. – 2001. – №1. – С. 36 – 39. 7. Сіданіч І.Л. Методичні рекомендації до навчального курсу “Я і Україна” // Поч. школа. – 2002. – №5. – С.34 – 37. 8. Сіданіч І.Л. Конкурс педагогічної майстерності вчителів початкової школи // Поч. школа. – 2002. – №11. – С.56 – 58. 9. Сіданіч І.Л., Ващенко О.М. Школа-дитсадок – один з нових типів навчального закладу // Поч. школа. – 2002. – №11. – С.36 – 38. 10. Сіданіч І.Л. Особливості родинного виховання дітей в Японії // Україна – країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Київ,18 – 19 трав. 2001 р. – К.: Фенікс, 2002. – С. 115 – 120. 11. Сіданіч І.Л. Родинне виховання засобами зарубіжної літератури на уроках класного та позакласного читання в початковій школі // Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладання зарубіжної літератури в навчальних закладах України: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 10 – 11 лист. 2001 р. – К.: КМІУВ ім. Б.Грінченка, 2001. – С.161 – 165. 12. Сіданіч І.Л. Формування у молодших школярів умінь учитися разом // Поч. школа. – 1998. – №10. – С. 9 – 11. 13. Сіданіч І.Л. Взаємодія в мотивації навчання вчителя та учнів у початковій інноваційній школі // Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку: Наук.-метод. зб. / Редкол.: І.Ф.Прокопенко (гол. ред.), Н.Г. Ничкало (заст. гол. ред.) – Харків, 1996. –С.144–146. 14. Сіданіч І.Л. Особливості навчання і виховання першокласників // Особливості освіти дітей шестирічного віку: проблеми, пошуки, досвід, знахідки. Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Київ, 18–19 лист., 2003 р. – К.: КМПУ ім. Б.Д.Грінченка, 2004 – С.111 – 114. 15. Сіданіч І.Л., Сокіл І.О. Літературні вікторини до уроків читання. 4 (3) клас: Посіб. до уроків читання. – К.: Навч. посібники, 1997. – 63 с. | 