Анотація до роботи:

Бульба Т. М. Виявлення, попереднє дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидат юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено криміналістичним й організаційним проблемам виявлення, попереднього дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв.

У дисертації розглянуті загальнотеоретичні положення, щодо виникнення та розвитку криміналістичної вибухотехніки як галузі криміналістичної техніки, визначені її засоби та методи. Розкриті причини та цілі застосування злочинцями саморобних вибухових речовин, а також можливості встановлення особи злочинця за результатами огляду місця події при виявленні саморобних вибухових пристроїв.

Головною ідеєю роботи є дослідження і систематизація відомої науково-технічної інформації, що стосується вибухових речовин, конструктивних характеристик вибухових пристроїв саморобного виготовлення та формування на цій основі навичок роботи в осіб, які беруть участь в огляді місць подій за фактом виявлення, дослідження та знешкодження саморобних вибухових пристроїв; розроблена методика виявлення, попереднього дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв.

Виходячи з поставленої мети, взаємопов’язаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовані теоретичні положення і розроблені відповідні практичні рекомендації щодо дій працівників правоохоронних органів у ситуаціях, пов’язаних з саморобними вибуховими пристроями, а саме:

1. Криміналістична вибухотехніка визначається як окреме криміналістичне вчення, що досліджує закономірності виникнення, перетворення й використання криміналістичної інформації про вибухові речовини, вибухові пристрої, предмети, що їх імітують, пов’язаних з ними осіб і об’єктів, а також розробляє на цій основі науково-технічні засоби, прийоми і методи пошуку, обстеження, знешкодження, огляду, фіксації, вилучення й дослідження даних об’єктів і слідів застосування з метою забезпечення кримінально-процесуальних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових форм діяльності правоохоронних органів і спецслужб з попередження, виявлення й розкриття злочинів даної категорії.

2. Засоби криміналістичної вибухотехніки – це прилади, устаткування, інструменти, матеріали, хімічні реактиви, програмне забезпечення й інші засоби, призначені для використання оперативними працівниками, слідчими, експертами і спеціалістами-вибухотехніками при вирішенні завдань з пошуку, виявлення, попереднього дослідження, знешкодження, знищення, огляду, фіксації, вилучення, транспортування і криміналістичного дослідження вибухонебезпечних об’єктів і слідів, які залишаються на місці встановлення чи вибуху.

3. Методи криміналістичної вибухотехніки полягають у сукупності загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, що являють собою цілісну, взаємозалежну систему. Основним і першим елементом у цій системі є діалектичний метод – загальний метод пізнання, загальна методологічна основа криміналістики; другим – загальнонаукові методи дослідження: спостереження, вимірювання, опис, порівняння, моделювання, експеримент; третьою ланкою є окремі криміналістичні методи.

4. Встановлені об’єктивні та суб’єктивні причини застосування саморобних вибухових пристроїв різної складності, що безпосередньо обумовлені ціллю і бажанням досягти поставленої мети при вчиненні злочину та можливості уникнути покарання.

5. Пропонується криміналістична характеристика осіб, які вчиняють злочини з використанням саморобних вибухових пристроїв та джерела інформації, які можуть допомогти встановити цих осіб при початкових слідчих діях. Розкриті можливості основних видів саморобних вибухових пристроїв, що можуть досліджуватись в різних ситуація, при різних обставинах та різними фахівцями.

6. Класифіковані види вибуху саморобних вибухових пристроїв, вражаючі фактори та розкрита слідова картина, яка утворюється внаслідок вибухів різних потужностей. Описуються елементи, які можуть входити до конструкції саморобних вибухових пристроїв та які є обов’язковими для визнання пристрою вибуховим.

7. Запропоновано докладний опис елементів конструкції саморобних вибухових пристроїв, принципи керування та принцип дії елементів конструкції на саморобні вибухові пристрої, механізмів приведення їх в дію й як наслідок – вплив на оточуюче середовище. Розглянуті деякі можливі варіанти маскування саморобних вибухових пристроїв у побуті, що нерідко допомагає злочинцям при досягненні їх мети.

8. З’ясовані можливі місця встановлення саморобних вибухових пристроїв, детальний порядок пошуку саморобних вибухових пристроїв у будинках, спорудах, авто-, авіатранспорті та на відкритій місцевості. Наводяться приклади технічних засобів та методів, за допомогою яких спеціалісти проводять пошук вибухових речовин і вибухових пристроїв різних видів та при різних обставинах.

Публікації автора:

1. Бульба Т. М. Саморобні вибухові пристрої і їх характеристика / Т. М. Бульба // Адвокат. – 2007. – № 9. – С. 23–26.

2. Бульба Т. М. Криміналістичне дослідження саморобних вибухових пристроїв : окремі питання / Т. М. Бульба // Право України. – 2007. – № 5. – С. 78–82.

3. Бульба Т. М. Пошук саморобних вибухових пристроїв / Т. М. Бульба // Право України. – 2008. – № 3. – С. 67–72.

4. Бульба Т. М. Причини застосування злочинцями саморобних вибухових пристроїв / Т. М. Бульба // Запорізькі правові читання. Тези щорічної міжнародно-правової конференції. – Запоріжжя : Сг-Друк-Експрес, 2006. – С. 343–345.

5. Бульба Т. М. Знищення саморобних вибухових пристроїв / Т. М. Бульба // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід. Тези доповідей загально університетської науково-теоретичної конференції, присвяченої Дню науки / За ред. О. М. Джужі. – К. : КНУВС, 2006. – С. 76–78.

6. Бульба Т. М. Причини вчинення злочинів із застосуванням саморобних вибухових пристроїв / Т. М. Бульба // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. – Запоріжжя, 2006. – № 2. – С. 190–195.