Анотація до роботи:

Проценко І.О. Види забезпечення належного виконання зобов’язань у цивільному праві України: єдність та диференціація. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню видів забезпечення належного виконання зобов’язань у цивільному праві. Відправним є тези про існування основного та додаткового зобов’язання і їх належне виконання зобов’язання.

Встановлено, що ідея появи досліджуваних інститутів завдячує потребі в надійному виконанні зобов’язань, гарантуванні інтересів кредитора. Вона у подальшому збагатилось під впливом економічних та соціальних процесів, становлення самого цивільного права як універсального засобу регулювання товарообороту та забезпечення недоторканності власності. Термінологічний різнобій у тлумаченні чим забезпечується виконання зобов’язань спричиняє складнощі у правозастосуванні і є неприпустимим. Дисертант вважає що забезпечення належного виконання зобов’язань – передбачені нормами чинного законодавства та застосовані сторонами зобов’язання додаткові обтяжуючі інститути цивільного права, що спонукають боржників до належного виконання їхніх юридичних обов’язків шляхом можливості застосування до них чи третіх осіб у зобов’язанні визначених сторонами зобов’язання чи законом мір майнового впливу. Передбачені ЦК види забезпечення виконання зобов’язань різні за підставами виникнення, ступенем впливу на боржника, засобами досягнення мети, наслідками для кредитора та інших учасників забезпечувального зобов’язання. Автор виділив чотири групи видів забезпечення виконання зобов’язань: 1) загально цивілістичні; 2) спеціальні (галузеві); 3) інституційні; 4) подвійного призначення.

Види забезпечення зобов’язань синхронізовані із підставами їхнього виникнення.