Узагальнення результатів дослідження великого за обсягом масиву видань та різноманітних джерел дає підстави сформулювати такі висновки. 1. Створення і функціонування одного із найвідоміших технічних закладів Східної Європи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. було важливим досягненням плеяди визначних учених. Науково-видавничий досвід ХІХ ст. вирізняється розмаїттям тематичних напрямів, а також типологічною палітрою видавничого репертуару Львівської політехніки – офіційні видання, звіти про наукові подорожі (відрядженння), навчальна і наукова література, продовжувані, періодичні, виробничі й нормативні видання. Учені Політехніки брали участь у заснуванні низки періодичних видань першої половини ХХ ст. Їхній вагомий внесок у розвиток наукової періодики не викликає сумнівів. Багато викладачів цієї високої школи очолювали редакційні комітети наукових, науково-практичних і науково-популярних періодичних видань. У середовищі студентських організацій зародилася молодіжна преса. 2. Друкований спадок українських учених Є. Волощака, Р. Залозецького, Ю. Медведського став вагомим доповненням наукових досліджень з історії окремих галузей вітчизняної природничо-технічної науки (див. додаток В. «Бібліографія праць українських учених»). Значним є внесок Української (таємної) технічної школи у формування підвалин національної технічної науки й освіти, а також у впровадження української технічної термінології. Видавнича діяльність українського студентського товариства «Основа» представлена образотворчими виданнями – великодніми, різдвяними та агітаційними поштовими картками, а також низкою друкованих довідкових видань (у рамках розгорнутої українською громадськістю пропаганди вищої технічної освіти). Діячі товариства розвивали львівську молодіжну пресу, вони виступали як автори та брали активну участь у роботі редакційних комітетів журналів: «Товариш» (С. Козловський), «Відгуки» (Д. Басараб та О. Кучерішка), «Молода Україна» (Я. Стефанович), «Молоде життя» (А. Охрімович). Наприкінці 20 – на початку 30-х років ХХ ст. товариство «Основа» збагатило історію української студентської преси двома виданнями: «Студентський вісник» і «Стінний часопис». Постаті І. Кандяка, А. Пясецького, Я. Стефановича, П. Франка – випускників Політехніки – залишили помітний слід на видавничій і журналістській ниві. У дисертаційному дослідженні реконструйовано редакційну діяльність Пресового бюро – видавничої структури громадської студентської організації «Основа» (1943–1944 рр.) на Технічних фахових курсах. Аналіз змісту газетних матеріалів довів іхню цінність як джерела історичної інформації. 3. Встановлено, що з другої половини ХІХ – початку ХХ ст. викладачі Львівської політехніки були ініціаторами, співзасновниками і редакторами наукових і науково-популярних періодичних видань та науково-практичної періодики Галичини. Заслуга у виданні науково-технічних журналів «Dwignia» і «Czasopismo Techniczne» – літописів матеріальної культури Галицького краю – належить ученим Львівської політехніки. Друковані органи Політехніки представлені різними типами періодичних видань – науково-технічними журналами, періодичними і продовжуваними збірниками, бюлетенями, а також студентською пресою. У навчальному закладі започатковано журнали «Kwartalnik Тechniczny» і «ycie Technickie» («ycie Techniczne»), «Czasopismo Lotnicze». 4. Більшість навчальних видань до кінця ХІХ ст. була виготовлена автолітографським методом як конспекти лекцій. Видові групи друкованих навчальних видань – програмно-методична література, підручники, практикуми, збірники завдань – з’являються на початку ХХ ст. Масив наукових видань віддзеркалював форми та структуру наукової діяльності викладачів Львівської політехніки. Учені навчального закладу брали участь у різних напрямах популяризації результатів своїх досліджень: у науково-популярних, довідкових, образотворчих, бібліографічних і картографічних виданнях. Практичний досвід втілювався у розробці низки нормативних видань, рекомендацій, інструкцій та практичних керівництв. 5. Висвітлення природничих, науково-технічних і краєзнавчих питань, опис, методика збереження і реставрація історико-архітектурної спадщини на етнічній території України – частина наукового доробку плеяди учених Львівської політехніки, і це має загальнокультурне та історичне значення. Науковці навчального закладу працювали в авангарді науки, подекуди випереджаючи час – в галузі екології, урбаністики, інженерної психології та психології праці. Львівська політехніка віддавна була центром дослідження аеронавтики. Інтеграція досліджень у світову науку відбувалася декількома шляхами – через пропагування досягнень на міжнародних форумах, у закордонних виданнях та перекладацькій діяльності. На особливу увагу заслуговують публікації у виданнях, провідною темою яких є опис архітектури Львова та інженерно-технічних проблем міста. Окремі друковані праці присвячені різноманітним проблемам, пов’язаним з Політехнікою. В них висвітлювалася історія і діяльність навчального закладу. 6. До видання і розповсюдження друкованої продукції діячів Львівської політехніки долучалися наукові, громадські організації та приватні видавці. Група видань вийшла «накладом автора». Наукові праці учених-політехніків середини ХІХ – початку ХХ ст. друкувалися у видавничих осередках Австро-Угорщини, на території Польського Королівства, їх видавали у багатьох європейських містах. Аналіз принципів реалізації видавничих проектів наукових праць учених Львівської політехніки показав можливості формування видавничої політики, яку доцільно використовувати у сучасній практиці: співпраця з іншими видавництвами (у дослідженні – з книгарськими фірмами); залучення видавничого меценатства наукових і громадських організацій як регіональних, так і загальнодержавних; підтримка приватних видавців; звернення до закордонних видавничих осередків, тобто міжнародна співпраця. 7. Дослідження історії видавничої діяльності Львівської політехніки засвідчило актуальність використання досвіду організації видавничої справи, адже і нині з аналогічними проблеми стикаються сучасні видавці: недостатня державна підтримка, пошук форм і джерел фінансування видавничих проектів; самозабезпечення навчального процесу різними видами літератури, а надто формування репертуару навчальної технічної книги; заохочення і підтримка індивідуального внеску авторів-спеціалістів, здатних якісно підготувати наукове чи навчальне видання; визначення тематичних орієнтирів та якість редакційної підготовки видань. Зіставлення практики видання періодики у Львівській політехніці минулого із функціонуванням наукової періодики в сучасному інформаційному просторі України дає підстави для формування пропозицій щодо розв’язання суттєвих проблем: розширення тематичних напрямів української наукової періодики з урахуванням читацьких вимог, заповнення численних тематичних ніш (створення науково-технічних журналів з ініціативи навчальних закладів); підвищення якості і професіоналізму текстотворення у науковій періодиці через залучення студентів до науково-творчої діяльності у періодичних і продовжуваних виданнях вищих навчальних закладів; редакційні пошуки, урізноманітнення і моделювання структури періодичних видань, індивідуалізація журналів, використання жанрової палітри, залучення засобів і різних форм реклами. Яскравий професійний досвід видавничої діяльності, що увійшов в історію, знаходить розвиток у сучасності і продовжується в контексті творчого використання найкращих традицій попередників. Кожна із опублікованих праць Львівської політехніки є внеском у загальний розвиток науки, духовної і матеріальної культури, інженерної думки і господарства. Узагальнена у цих виданнях науково-технічна інформація – значне суспільне надбання. В наш час дослідники багатьох галузей знань мають змогу скористатися цим потужним фактологічним матеріалом. | 